Є у світі така фірмочка, Монсанто. Вона генетично модифікує насіння, а також розробляє гербіциди. Монсанто додумалася до цікавої ринкової стратегії – створила сорти рослин, які були стійкими до монсантівського гербіциду Раунд Ап. Тобто, він убивав усе живе на землі, крім монсантівської сої чи рапса.

А ще у Канаді живе товариш Шмайсер, який уже більш як півстоліття вирощує рапс. Рапс у нього свій, власний, на відміну від сусідів Шмайсера, які полюбляють сіяти монсантівський. І от одного дня веселий фермер випадково дізнався, що частина його рослин стійка до Раунд Апа, хоч сам він ніколи монсантівського рапсу не купував.

«Модифікованого рапсу я не купував, у сусідів насіння не крав, воно у мене само виросло - значить це моє» подумав Шмайсер і зберіг особливе насіння для наступного врожаю. А наступний врожай «свого» стійкого рапсу він уже успішно продав.

Через пару років люди з Фірмочки довідалися про це і навідалися до Шмайсера. Вони вимагали заплатити 15 штук баксів за те, що він користувався їхнім насінням. «Ваше кляте насіння само перелетіло на моє поле, забруднило чужими генами мій сорт рапсу, що я лелеяв 50 років, і тепер я ще маю вам платити - дідька лисого» - сказав Шмайсер і, мабуть, показав їм смачну дулю.

Почалася судова тяганина, що дійшла аж до Верховного суду Канади. І суд сказав: «Байдуже як чуже насіння потрапило на землю Шмайсера, але це насіння все одно належить Монсанто». Фермера пожаліли і відхилили вимогу Монсанто заплатити штраф. Правда, витрати Шмайсера на юристів (160 штук) ніхто не компенсував.

Простіше кажучи, якщо генетично модифікований півень втече з ферми і потовче простих курочок у сільської бабці, то курчата від цих курочок будуть належати не бабці, а фірмочці. Кидок і хапок.