ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ, не бачу тут ніякої особливої мудрості. Та й, взагалі, я не розумію терміну "жіноча мудрість". Сподобалась лише передостання думка про щастя. Вона говорить про скромність цієї актриси, яка НЕ ПРЕТЕНДУЄ на те, щоб їй завжди було добре.

Исходное сообщение Acid_Nebula ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ, не бачу тут ніякої особливої мудрості. Та й, взагалі, я не розумію терміну "жіноча мудрість". Сподобалась лише передостання думка про щастя. Вона говорить про скромність цієї актриси, яка НЕ ПРЕТЕНДУЄ на те, щоб їй завжди було добре.

СЧАСТЬЕ КАК ЦЕЛЬ - ФУНДАМЕНТ ЖИЗНИ ==== внутренняя скрытая цель ====== для чего же природа дала это ощущение? этот ее афоризм ущербный тоже "...не считала счастье чем-то обязательным для себя" это не естественно счастье как цель - это фундамент любого дома любого пути в жизни любого существа - и животного и человека даже самопожертвование Ван-Гога - не продавать картины но нести свет - это было счастьем для человечества и счастьем для живописца... это и давало силы и жить и творить... .

Ответ на комментарий ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ # ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ, я знайома з цією Вашою думкою, але категорично не згодна з її формулюванням. Метою індивіда повинно бути не щастя, а виконання своєї місії, свій єдиний шлях в житті. Беззаперечно, що при цьому людина буде зазнавати щастя. Але відчуйте різницю між трактовками: "щастя як мета будь-якого шляху в житті" (це я процитувала Ваші слова) і "пошук свого шляху в житті як мета для отримання щастя". Тобто Ви вважаєте, що людина повинна бути щасливою, який би шлях вона не обрала, незалежно від її істинного призначення, а я притримуюсь тієї думки, що справжнє непідробне щастя людина може отримати лише самореалізувавшись. Не треба ставити за мету відчуття щастя. Треба намагатись знайти в житті свій і лише свій шлях - і тоді щастя прийде саме, без того, щоб задумуватись над цією проблемою. Щасливі люди про щастя не говорять і не ставлять за мету його знайти, бо воно у них вже є. До речі, з Мерилін Монро все збігається. Дивіться: Ви пишете, що вона "була нещасливою - вона себе не проявляла". І абсолютно правильно пишете. Послідовність Вашої думки така: "щоб бути щасливим, треба себе знайти, проявити". Не задумуючись, підсвідомо у заголовку Ви написали саме те, що відчуваєте. І далі по тексту теж - про те, що Мерилін Монро забрала життя у милої дівчини Норми Джин Бейкер. А от у коментарях Ви вже пишете по-іншому, проводячи в життя ту думку, що метою людини повинно бути не "проявлення себе", а просто "щастя", яким би способом воно не досягалося. Відчуваю, що Ви захочете продовжити дискусію. Тому мені хотілося б тут ще дещо написати, але боюсь, що в кількості наступних слів потоне зміст попередніх думок. Тому поки що нічого додавати не буду, окрім того, що мене дивує думка, що головною метою, задля якої будь-яка істота з'вляється на Світ, є виключно отримання нею емоцій (ви ж не будете заперечувати, що відчуття щастя - це емоція?), а все, що вона робить для цього - творчість, відкриття наукових законів, зрештою, поява нових істот - це більше ні для чого не потрібний (окрім, як для отримання щастя) "побічний продукт".

Исходное сообщение Acid_Nebula ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ, я знайома з цією Вашою думкою, але категорично не згодна з її формулюванням. Метою індивіда повинно бути не щастя, а виконання своєї місії, свій єдиний шлях в житті. Беззаперечно, що при цьому людина буде зазнавати щастя. Але відчуйте різницю між трактовками: "щастя як мета будь-якого шляху в житті" (це я процитувала Ваші слова) і "пошук свого шляху в житті як мета для отримання щастя". Тобто Ви вважаєте, що людина повинна бути щасливою, який би шлях вона не обрала, незалежно від її істинного призначення, а я притримуюсь тієї думки, що справжнє непідробне щастя людина може отримати лише самореалізувавшись. Не треба ставити за мету відчуття щастя. Треба намагатись знайти в житті свій і лише свій шлях - і тоді щастя прийде саме, без того, щоб задумуватись над цією проблемою. Щасливі люди про щастя не говорять і не ставлять за мету його знайти, бо воно у них вже є. До речі, з Мерилін Монро все збігається. Дивіться: Ви пишете, що вона "була нещасливою - вона себе не проявляла". І абсолютно правильно пишете. Послідовність Вашої думки така: "щоб бути щасливим, треба себе знайти, проявити". Не задумуючись, підсвідомо у заголовку Ви написали саме те, що відчуваєте. І далі по тексту теж - про те, що Мерилін Монро забрала життя у милої дівчини Норми Джин Бейкер. А от у коментарях Ви вже пишете по-іншому, проводячи в життя ту думку, що метою людини повинно бути не "проявлення себе", а просто "щастя", яким би способом воно не досягалося. Відчуваю, що Ви захочете продовжити дискусію. Тому мені хотілося б тут ще дещо написати, але боюсь, що в кількості наступних слів потоне зміст попередніх думок. Тому поки що нічого додавати не буду, окрім того, що мене дивує думка, що головною метою, задля якої будь-яка істота з'вляється на Світ, є виключно отримання нею емоцій (ви ж не будете заперечувати, що відчуття щастя - це емоція?), а все, що вона робить для цього - творчість, відкриття наукових законів, зрештою, поява нових істот - це більше ні для чого не потрібний (окрім, як для отримання щастя) "побічний продукт".

КОГДА Я ГОВОРЮ ЧТО ЦЕЛЬ ЛЮБОГО СУЩЕСТВА - СЧАСТЬЕ ======================================== я не утверждаю что он это формулирует в словах и это не эмоции как Вы пишите это ощущение т.е. не проходящее чувство а постоянное влечение далее Вы это называете "реализацией себя" а я называю "фундаментом жизни" и не вижу поводов для спора *** но... Вы Acid_Nebula написали что у Вас еще есть какие-то мысли дополнительно напишите их - интересно... .

Ответ на комментарий ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ # ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ, нічого особливого я не хотіла написати, крім того, що вже сказала. А, вірніше, Ви вже за мене все висловили. Дивлячись, ЩО розуміти під поняттям "щастя": окремі моменти життя, коли раптом здійснилися Ваші заповітні бажання (наприклад. кохана людина сказала "Так" на Вашу пропозицію руки і серця) чи постійний піднесений настрій, в якому перебуває людина протягом усього свого життя, незважаючи навіть на тяжкі обставини: хвороби, смерть рідних, крах надій тощо. Ви маєте на увазі останнє ("фундамент життя"), а я все ж схиляюсь до першого, бо не можу уявити себе щасливою, наприклад, на похоронах моєї мами. Але Вашу думку я теж розділяю, бо є таке поняття "щаслива людина", і сама вважаю себе щасливою по життю людиною, що самореалізувалася. Та все ж хочу вказати на розбіжність між Вашою і моєю думками: Ви все ж "фундаментом життя" називаєте не самореалізацію, а саме щастя, як самоціль, а я під словом "самореалізація" маю на увазі не досягнення щастя, а заняття улюбленою роботою, до якої є хист і лежить душа. А вже від того, що весь час займаєшся тим, чим хочеш, і виникає відчуття щастя. Я сподіваюсь, що докладно пояснила Вам мою думку, і Ви зрозуміли, в чому наші з Вами розбіжності у поглядах. Ви весь час стверджуєте, що людина народжена для щастя. А я стверджую, що людина народжена для улюбленої роботи. А вже від роботи вона отримує щастя. А це абсолютно не одне й те ж, тому що щастя можна отримати різними способами: наприклад, все життя прожити поруч з коханою людиною або мати успішних дітей. Це теж нормально для пересічної людини, але найвища її місія - це саме творча праця, не важливо, вчений вона чи митець, а чи, може, сантехнік.

. "НАС МАЛО СЧАСТЛИВЦЕВ ПРАЗДНЫХ" ПУШКИН =============================== Acid_Nebula ну конечно же в счастье входит и что Пушкин написал "Евгения Онегина" - неслыханный и лиричный и ироничный и психологический роман в стихах и и другие его шедевры... но мне важно это называть не реализацией - зачем ? а затем чтобы показать - радостные азартные мгновения всей жизни бегущей к счастью куда входит и - познание мира ну как же иначе если это удовлетворение инстинкта познания!? - поэтому восторг и бессознательная самопожертвенность ради неясной смутной и манящей цели... а если этого нет то будет тоска при жене и детях - нельзя счастье сводить лишь к поцелуям... .