Не хочу з Вами сперечатись, Юрій, але ж більшість фотографій тут зовсім не відповідає назві цього поста. Де тут "дружнє плече"? Хіба "осідлати" товариша - це хороша риса? Скажу тільки про одне фото: там, де ласка летить на дятлі. Про нього достеменно відомо, що ласка хотіла поласувати яйцями дятла, а він почав відбиватися і полетів. Потім вони почали битися в траві, і лише присутність людей з камерою відволікла увагу ласки, завдяки чому дятел зміг урятуватися. Інші фотографії з тваринами (і людьми), які сидять одне поверх одного, пояснюються тим же самим - насильством одного над іншим і міжвидовою боротьбою. Буває, звичайно, й "дружба" між тваринами, але вона обумовлена не якимись "високодуховними" якостями тварин, а звичайними інстинктами (наприклад, материнським). Мене, до речі, все більше дратує розповсюдження в Інтернеті сльозливих та сентиментальних думок про те, що "тварини добріші від людей". Хто таку нісенітницю поширює? Ті, хто хоче, щоб люди зовсім здуріли та перетворилися знову на тварин? Не вийде! Еволюція, як Ви пам'ятаєте, назад ніколи не йде (ми з Вами про це недавно говорили). Але це ще, як-то кажуть, ягідки. Ще більше мене дивує (в поганому смислі) те, що люди розповсюджують чисто людські поняття (добро, зло, дружба, совість, любов та інші) на весь Всесвіт. Як вони не можуть зрозуміти, що допоки не було Людини, не було і таких понять! Архетип персоніфікації зіграв з людиною злий жарт. Ніяке Сонечко не любить Землю і не зігріває її своїм теплом. Це - лише художній прийом для описування фізичного явища. Ніяка собака не "жаліє" тигренят, дозволяючи годуватись своїм молоком. Це просто інстинкт. Ви знаєте, що таке "несправжня вагітність" у собаки? В цей період собака може зігрівати собою що завгодно, будь-які неживі предмети - капці, іграшки тощо. Про яку жалість чи любов тут можна говорити? Так, у всього живого й неживого є два способи поведінки: атракція (притягання) і аверсія (відштовхування), але хіба можна на повному серйозі говорити про те, що "однойменні заряди кохають одне одного". Хоча, на мій превеликий жаль і навіть жах, щось трапилося з людством (воно, напевне, з'їхало з глузду), завдяки чому воно стало художні вигадки сприймати за реальність. Якась тотальна наркозалежність, галюцинації: НЛО, планета Нібіру, розіп'ятий хлопчик... І чим страшніше й неймовірніше вигадка, тим сильніше віра в неї. Куди зникло природнє (а це вже точно ПРИРОДНЄ) прагнення до правильності? Адже тільки СПІВПАДІННЯ реального І існуючого в думці викликає позитивну емоцію. Ні, я не проти фантазій, сновидінь (і у тварин вони є, як Ви часто зауважуєте), мрій, сміливих гіпотез. Але ж всі вони повинні опиратись на реальність, а не бути абсурдом, який, до речі, і ГАСИТЬ, НІВЕЛЮЄ ВСІ ПРОДУКТИВНІ ІДЕЇ, підміняючи ці ідеї собою. Людство займається самообманом, воно все більше стає штучним, відриваючись від Природи: спочатку штучні фізичні речі (механізми), потім - хімічні (матеріали, хімічно синтезовані ліки та їжа), потім - біологічні (ГМО, клонування, штучне запліднення, лікування стовбуровими клітинами), тепер-от добираються до психіки. Так, мистецтво, віра в богів, казки та міфи завжди супроводжували людство з самого його народження, але в ті часи НЕ БУЛА РОЗВИНУТА НАУКА, і тому це виглядало органічно і - головне - слугувало прогресу людства. А в сучасному світі гримуча суміш із передових наукових відкриттів та дрімучих забобонів зробила людство просто божевільним. По ідеї, науковий світогляд повинен був би витіснити з голови людей містику. Це, до речі, поступово і відбувалося, досягши свого апогею в кінці 19 - на початку 20 сторіччя. А після Другої світової війни - як відрізало. Людство почало різко деградувати. Я вже думаю, що недарма Гітлера підгодовували сильні світу цього, і Друга світова війна була розв'язана спеціально, щоб зашкодити прогресу людського розуму (я маю на увазі - масовому). Ох, як же вірно сказав Олдос Хакслі в своєму романі "О, дивний новий світ" (який я Вам недавно рекомендувала почитати): "Який смисл в істині, красоті та пізнанні, коли навколо вибухають бомби?" До речі, цей твір Хакслі написав задовго до початку Другої світової.

Исходное сообщение Acid_Nebula Не хочу з Вами сперечатись, Юрій, але ж більшість фотографій тут зовсім не відповідає назві цього поста. Де тут "дружнє плече"? Хіба "осідлати" товариша - це хороша риса? Скажу тільки про одне фото: там, де ласка летить на дятлі. Про нього достеменно відомо, що ласка хотіла поласувати яйцями дятла, а він почав відбиватися і полетів. Потім вони почали битися в траві, і лише присутність людей з камерою відволікла увагу ласки, завдяки чому дятел зміг урятуватися. Інші фотографії з тваринами (і людьми), які сидять одне поверх одного, пояснюються тим же самим - насильством одного над іншим і міжвидовою боротьбою. Буває, звичайно, й "дружба" між тваринами, але вона обумовлена не якимись "високодуховними" якостями тварин, а звичайними інстинктами (наприклад, материнським). Мене, до речі, все більше дратує розповсюдження в Інтернеті сльозливих та сентиментальних думок про те, що "тварини добріші від людей". Хто таку нісенітницю поширює? Ті, хто хоче, щоб люди зовсім здуріли та перетворилися знову на тварин? Не вийде! Еволюція, як Ви пам'ятаєте, назад ніколи не йде (ми з Вами про це недавно говорили). Але це ще, як-то кажуть, ягідки. Ще більше мене дивує (в поганому смислі) те, що люди розповсюджують чисто людські поняття (добро, зло, дружба, совість, любов та інші) на весь Всесвіт. Як вони не можуть зрозуміти, що допоки не було Людини, не було і таких понять! Архетип персоніфікації зіграв з людиною злий жарт. Ніяке Сонечко не любить Землю і не зігріває її своїм теплом. Це - лише художній прийом для описування фізичного явища. Ніяка собака не "жаліє" тигренят, дозволяючи годуватись своїм молоком. Це просто інстинкт. Ви знаєте, що таке "несправжня вагітність" у собаки? В цей період собака може зігрівати собою що завгодно, будь-які неживі предмети - капці, іграшки тощо. Про яку жалість чи любов тут можна говорити? Так, у всього живого й неживого є два способи поведінки: атракція (притягання) і аверсія (відштовхування), але хіба можна на повному серйозі говорити про те, що "однойменні заряди кохають одне одного". Хоча, на мій превеликий жаль і навіть жах, щось трапилося з людством (воно, напевне, з'їхало з глузду), завдяки чому воно стало художні вигадки сприймати за реальність. Якась тотальна наркозалежність, галюцинації: НЛО, планета Нібіру, розіп'ятий хлопчик... І чим страшніше й неймовірніше вигадка, тим сильніше віра в неї. Куди зникло природнє (а це вже точно ПРИРОДНЄ) прагнення до правильності? Адже тільки СПІВПАДІННЯ реального І існуючого в думці викликає позитивну емоцію. Ні, я не проти фантазій, сновидінь (і у тварин вони є, як Ви часто зауважуєте), мрій, сміливих гіпотез. Але ж всі вони повинні опиратись на реальність, а не бути абсурдом, який, до речі, і ГАСИТЬ, НІВЕЛЮЄ ВСІ ПРОДУКТИВНІ ІДЕЇ, підміняючи ці ідеї собою. Людство займається самообманом, воно все більше стає штучним, відриваючись від Природи: спочатку штучні фізичні речі (механізми), потім - хімічні (матеріали, хімічно синтезовані ліки та їжа), потім - біологічні (ГМО, клонування, штучне запліднення, лікування стовбуровими клітинами), тепер-от добираються до психіки. Так, мистецтво, віра в богів, казки та міфи завжди супроводжували людство з самого його народження, але в ті часи НЕ БУЛА РОЗВИНУТА НАУКА, і тому це виглядало органічно і - головне - слугувало прогресу людства. А в сучасному світі гримуча суміш із передових наукових відкриттів та дрімучих забобонів зробила людство просто божевільним. По ідеї, науковий світогляд повинен був би витіснити з голови людей містику. Це, до речі, поступово і відбувалося, досягши свого апогею в кінці 19 - на початку 20 сторіччя. А після Другої світової війни - як відрізало. Людство почало різко деградувати. Я вже думаю, що недарма Гітлера підгодовували сильні світу цього, і Друга світова війна була розв'язана спеціально, щоб зашкодити прогресу людського розуму (я маю на увазі - масовому). Ох, як же вірно сказав Олдос Хакслі в своєму романі "О, дивний новий світ" (який я Вам недавно рекомендувала почитати): "Який смисл в істині, красоті та пізнанні, коли навколо вибухають бомби?" До речі, цей твір Хакслі написав задовго до початку Другої світової.

НАУКА ОТОРВАННАЯ ОТ СЕРДЦА НЕ ПОНИМАЕТ УСТРОЙСТВО МИРА ========================================== без понимания мысли Сократа о красоте - человечство бродит в потемках как можно ученым пренебрежительно перечеркивать чувства животных: чувства нежного материнства... или дружбы или самоотвержения или верности до тоски и угасания!? и противопоставлять человека как будто он не животное а возвышенное божество и только потому что он науку изобрел - что же толку если наука не помогает видеть а затуманивает все? человека нельзя вырывать из природы - он тоже на 99% состоит из инстинктов и в том числе и нежного материнства и самоотверженной дружбы и верности до тоски... но у человека это дескать естественные высокие чувства - и о них пишутся романы - думаю ученые а у животного то мелкие инстинкты - и их чувства не достойны упоминания конечно поэзия помогает понимать суть дела - это "братья наши меньшие" - говорит Есенин и становится ясно что все это одни процессы - познание ... интуиция... инстинкты и не важно сколько ног у существа и передними конечностями он пишет стихи или летает по небу... и напрасно ученый удивляется что животные добрее людей - да добрее - у них не заглушаются инстинкты - меркантильностью или логическими учеными рассуждениями - выгодно или не выгодно? это не возвышает человека над животными а унижает его а по идее они все и мы все - братья КОНЕЧНО ХАКСЛИ УСТУПАЕТ ДОСТОЕВСКОМУ =========================== что спасет мир - понимание красоты ненасилия наивно Хаксли вопрошает: "Какой смысл в истине, красоте и познании, когда вокруг взрываются бомбы?" и на вечные времена ему дает ответ Достоевский: "Мир спасет красота" это ясно через мысль Сократа: "Красиво то что полезно" значит сама природа что толкает организмы следовать только по пути развития того что полезно для них (маня красотой) и спасет их инстинкты следовать красоте - это спасительные инстинкты .

ласка охотилась на дятла а потом полетела на его испуганной спине... ПРОТИВОРЕЧИТ ЛИ ДРУЖБЕ С КОРОВОЙ ПОЕДАНИЕ ГОВЯДИНЫ ЧЕЛОВЕКОМ?? ========================== более того - надо начать не с дружбы а с более сильного чувства с любви... на лекциях по эстетике для журналистов (что я читал в Москве) я говорил что - "миром правит любовь" и "тигр гонится с любовью за своей жертвой вдыхая воздух как возлюбленный за тонкими духами дамы..." и шутя мы говорим "я хочу тебя сесть" или "поедаем глазами" - и все это отголоски древних чувств когда любовь и еда были неразрывным как и поцелуй - отголосок древнего поедания друг другом организмов и может быть - самых простенйших как амебы и как это хорошо видно у самки богомола или у паучихи - что поедают своих возлюбленных или убивают их ну а дружба как чувство гораздо мягче и нейтральнее и гораздо легче возникает... *** мудрее всех оказался Дерсу Узала в романе Арсеньева - он охотится с чувством сострадания и извиняется что кушает зверя вот такие не простые чувства в природе нашего обитания .

Ответ на комментарий ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ # ЮРИЙ_КОСАГОВСКИЙ, Ви мене зрозуміли з точністю до "навпаки". І зовсім не врахували другу частину мого коментаря. Там я не звеличую людину, а, навпаки, вважаю, що вона деградує. Скоро навіть два на два ми помножити не зможемо. Лише будемо вигукувати "Яка краса!" В цьому контексті цікавим є випадок, який стався з академіком Бруно Понтекорво. Одного разу він заблукав у Дубно, і його зголосився підвести якийсь тракторист. По дорозі він запитав Понтекорво, ким той працює. Понтекорво відповів, що він фізик і займається проблемою нейтрино. На це тракторист відповів, що відразу зрозумів, що його пасажир - іноземець, бо російською мовою говорять не "нейтрино", а - "нейтрон". Розповідаючи про цей випадок своїм друзям, Понтекорво висловив сподівання, що настане той момент, коли кожна людина буде знати про нейтрино настільки ж багато, настільки знає про нейтрони. Переповідаючи цю історію в наш час, один з фізиків сказав: "Збулись сподівання Понтекорво: тепер переважна більшість людей нічогісінько не знає ні про нейтрино, ні про нейтрони".