Віднині ми не будемо сперечатися та ображатися, якщо хтось назве нас "лівопівкульними" або "правопівкульними".

Право- та лівопівкульність людської особистості виявились міфом

Наші характери, як з'ясувалося, не залежать від «півкульності» мозку - просто тому, що ніякої «півкульності» не існує: вченим не вдалося побачити ніяких ознак того, що у різних людей одна з півкуль отримує перевагу над іншою.
Уявлення про те, що різна активність півкуль служить основою для різних типів особистості, буквально в'їлося в підкірку не без допомоги ЗМІ та популяризаторів науки. Ми знаємо, що є люди правопівкульні і лівопівкульні. Якщо ваші сильні сторони - логіка, аналіз і вміння помічати деталі, то у вас домінує ліва півкуля мозку. Якщо ви - творча особистість, буваєте замислені, мрійливі і ставите навколишніх у глухий кут своїми суб'єктивними оцінками, то у вас провідну роль відіграє права півкуля.
Так от, це уявлення, мабуть, не більше ніж міф, тобто ніякою наукою не обґрунтоване. До такого висновку прийшли нейробіологи під керівництвом Джеффрі Андерсона з Університету Юти (США), які порівняли активність мозку у більш ніж тисячі людей у віці від 7 до 29 років. Під час МРТ-сканування (МРТ- магнітно-резонансна томографія - один з найновітніших методів дослідження організму) людина відпочивала, тобто не вирішувала жодних завдань: ні математичних, ні художніх. Дослідники аналізували взаємодії між сімома тисячами зон, на які був розділений мозок.
Тут слід нагадати, що ніхто не сумнівається в існуванні спеціалізованих зон мозку в правій і лівій півкулі. Ніхто не сумнівається і в тому, що ліва півкуля відповідає за мову, а права - за увагу. Однак твердження про право-та лівопівкульність припускає, що одній з півкуль за замовчуванням (тобто завжди) притаманна більш розвинена інформаційна інфраструктура.
Але, як пишуть дослідники, такої переваги не існує - ні на користь лівої, ні на користь правої півкулі. Принаймні її не вдалося виявити у жодного з 1011 піддослідних, МРТ-знімки яких були проаналізовані.
Вчені, простеживши за щільністю міжзонних зв'язків у мозку, дійшли висновку, що систематичного посилення таких зв'язків у правій або лівій півкулі просто немає. При цьому, що важливо, нейробіологи не знали про тип особистості тих, чий мозок вони розглядали, тобто вчені були звільнені від підсвідомого бажання бачити, наприклад, перевагу лівої півкулі у людини з видатними аналітичними здібностями.
Ще раз: функціональну асиметрію мозку ніхто не скасовує - набір функцій у півкуль дійсно розрізняється, і з тим, що у людей бувають різні типи особистості (умовно кажучи, аналітичні та художні), теж ніхто не сперечається. Але, мабуть, на нейробіологічному рівні тип особистості визначається якимись більш складними і неочевидними факторами, ніж просте «посилення» тієї чи іншої півкулі.

Від себе додам наступне. По-перше, вищезгадані дослідники робили МРТ-знімки мозку людей у стані абсолютного спокою, який не супроводжувався ніякою активною мисленнєвою діяльністю. А домінування однієї з півкуль виявляється якраз під час вирішення певних розумових задач, що потребують активації мозку. Тому не дивно, що ніякої переваги жодної з півкуль ці вчені не виявили. А, по-друге, я, досліджуючи електричну активність мозку різних обстежуваних (тобто, використовуючи метод електроенцефалографії, а не МРТ), все ж помічала різницю у потужності різних її ритмів у правій та лівій півкулях навіть у стані спокою цих осіб. Тому, вважаю, що не варто сліпо вірити і цій новині, як ми вірили тим повідомленням, в яких стверджувалась думка про "недосконалість" однієї з півкуль нашого мозку. Єдине, в чому, все-таки, цінність цієї статті - так це в тому, що вона закликає нас до діалектичного, а не до метафізичного мислення: світ, в тому числі і мозок людини, пізнається лише в своєму русі, в діяльності, а не в застиглих формах, якими мислить пересічна людина