***
То ж, мабуть, Лукаші усі такі:
Кохають Мавку, а беруть Килину,
А потім виють вовком без упину,
Години проклинаючи гіркі.

А бідна Мавка - стомлена душа -
З Тим, хто в скалі сидить, вже має діток,
А щоб печаль свою кудись подіти,
Буває, Перелесника втіша...

Лукашики! Не зраджуйте пісням:
Ви щастя у цім світі не знайдете,
Коли, за покликом душі поети,
Сплюндруєте свою дорогу в Храм.

І хтозна, чим воздасться за це вам.