Недавно, в разговоре с одним человеком, признался, что поновому вспомнил как решать уравнения когда помогал дочурке с математикой. На что мне ответили: "ну это и есть второе образование".
Конечно это забавно. Но, блин... куда идет мир, и чему учат в школе детей? Сегодня мне пришлось за дочку сочинять стих!!! С нетерпением буду ждать завтрашнего дня. Просто любопытство распирает: усомнится ли учительница в талантах моей дочери? И если да, то как Натуська докажет что сие искрометное произведение - чисто ее гений?
Получилась вот такая белеберда:

Прочитала якось я
Дивний вірш про Плаксія.
З головою, наче бочка
Той що мав плаксивих дочок
І три сина-плаксуна.
Дивна плаксія сім’я.
А оскільки той Плаксій
Був король країни всій
Плакала уся страна.
Я б там жити не змогла.

Добре що у тім краю
Не підкорився Плаксію
Добрий дядько Лоскотон
Зневажаючи закон.
Мандрівник з лукавим оком
З усмішкою на вустах
В дощ і сніг ходив навколо
З накидкой сірой на плечах.
Там де він ходив, усюди
Посміхались щиро люди
Там завжди лунав у всіх
Добрий та бадьорий сміх.

Хай країна та далеко
Я знетомлію іти
Та і нащо воно треба?
І у нас є плаксії.
І нехай які Макаки
Тут не стануть на шляху,
Я Лоскотуном тут стану
І забуду про нудьгу