Скільки не захочеш – все тобі віддам: Ясну зірку ночі, Прагу і Потсдам, Діаманти, стрази, файвоклоку шик, Всі люб‘язні фрази, пісеньку «Лісник», Золота відерце, мапи всіх світів… Не віддам лиш серце, душу – й поготів! Я собі залишу квітів аромат, Вітер, що колише яблуневий сад, Блискавку і хвилі, радість вороття – Те, що і донині є моє життя. Забираєш квіти? Ось, іще тримай. Обрізаєш віти? Тож не зволікай. Блискавку сховаєш?! Хитрий звіролов!.. Тільки ти програєш, маю ж бо любов! У моїй любові – світу далечінь, Сніжно-білі зорі та безмежна синь, Яблуневі хвилі, вітер у садку… Очі його милі – в кожному рядку.