Это цитата сообщения ФАКтично_Янгол Оригинальное сообщение

__________00:00:22__________







[480x480]Він молодший за мене... 
Майже дитина....
Я пишу на його шиї язиком "Я ТЕБЕ КОХАЮ", а він дивиться своїми прохолодними сіро-синьо-зеленими очима в мої гарячі карі, хитро посміхається і питає чи є в тому словосполученні буква "Х"... Я не відповідаю, а тільки посміхаюся, бо боюся признатись, що моє серце вже у нього в кишені. Раптом роздавить, я ж хочу жити....
В перший день нашого знайомства мені було холодно і незатишно...   Я навіть не розуміла навіщо ми з подругою витягли ЙОГО на пиво.
Видався мені егоїстичним, байдужим, і чомусь страшенно нагадував одного з тої тусовки ПРОГРАМІСТІВ від якої я так втомилася... Не дивно ж, бо їх одногрупник...  Дізнавшись про цю деталь, я затягнулася сигаретою і подумала чого я взагалі тут роблю поряд з цією людиною.  Але тим не менше, продовжувала пити своє пиво і нервово курити сигарету за сигаретою, так і не наважуючись встати і піти....
Ми тусувалися тримаючи дистанцію. Хоча незважаючи на все вечір видався на славу.  Принаймні горланити гімн України в самому ГОПОЦЬКОМУ районі нашого міста могли тільки ми.  Проводжаючи мене додому сказав, що міг би мені довірити своїх дітей.  Я посміхнулась, бо так дивно  це чути від нього.... І ледве стрмалась, щоб його не поцілувати....

Вранці за вікном йшов дощ. Настрій такий же паськудний як погода.... Нікуди не хотілось йти... Нікого не хотілось бачити... Стук в двері. ВІН...
-Привіт, не очікувала?
-Я взагалі не люблю коли приходять в гості не попередивши...
-То залишеш мене мерзнути під твоїми дверима?
-Еммм...Можна і так......але заходь....хрєн з тобою...
-Хрєн завжди зі мною, тільки я не завжди ним користуюся...
-Ги-ги
 Він підійшов до мене впритул, взяв мою руку приклав її до мого серця і сказав на вушко: "Я ТУТ". Я не зрозуміла сенсу в тих словах. Відчувала себе так, ніби на екзамені.
Ми дивилсь якесь кіно, розмовляли про все і ні-про-що одночасно.  А потім гуляли, гуляли, гуляли.....
Кожен день по новому, без повторів... Так ніби щойно познайомилися...
Лежати на сцені посеред центрального парку о другій ночі і розказувати одне одному улюблені вірші - це повне божевілля. І бігати по лабіринтах старого фонду Кобилянської, ховатись на відкритих балконах, кричати посеред вулиці "Я тебе КОХАЮ" і відповідати майже пошепки "І я тебе кохаю теж"...
-Знаєш - каже він - я з тобою такий щасливий, але наступить день і ти більше не схочеш мене бачити.
-Давай не будемо одне одному загадувати як воно буде.... як буде, так буде....
Сидимо на гойдалці, обоє.... Його волосся таке ніжне, майже дитяче, в"ється і дуже солодко пахне.... Мені хочеться отак і заснути....
-Якщо я запропоную переїхати жити до мене ти погодишся?
-Ти студент...Тобі всього 19 років... Яке переїхати, навіть якщо ти живеш сам... В тебе вдома пахне сигаретами, сексом і проститутками....
Обоє регочемо. Він знає, що я права....
-А можна буде цю фразу повторити через рік?
Наступає тиша, я хочу теплої осені.... хочу золотого бабиного літа.... Хочу тримати його за руку, ставати своїми кедами на його і тягнутися за поцілунком...  Хочу, щоб він цілився на мене своїм об"єктивом і фотографував знову і знову...... Хочу тусуватись, вже в його компанії ПРоГРАМІСТІВ і думати, що вони найкращі люди на світі......
Боюся сказати, що КОХАЮ....  Боюсь віддати себе ЙОМУ...
І просто хочу золотого бабиного літа.... А за вікном дощі....Мабуть ще не сезон....