Ненавижу этот мир...за грубость,за предательство,за боль и ложь))Иногда устаешь играть какуе-то роль...а быть самой сабой не получаеться...люди не воспринимают теб настоящюю=)почему всё так сложно?почему жизнь - это теорема,которую надо доказать?почему не аксиома?И почему земля круглая?
Столько вопросов,а ответов нет...
Нет ничего...пустота,всепоглощающая мой духовный мир...

***
Моє життя вже не існує...
Лише кров та м'ясо...
Кохання мені примарою явилось,
Та щезло,тільки-но,відчувши подих мій,
Лишила мрій;мене вже не існує...
І дим цигарки вже не глушить біль,
Не глушить почуття провини...
Мій колір мене вже не цікавить,
Він зник,не давши зрозуміти,
Цінність мого існування...
Існування моєї плоті.
Чи взагалі-то варте моє існування?
Відповідь відсутня на моє питання...
А суть мого перебування
Це пошуки себе...

Настроение сейчас - Утомлённое=)