Коли хочеш поміняти усе, і бачиш, що усе збудовано не так, як хочеш.. Навіть не знаєш, чи варто використовувати те, що є в якості бази, чи ризикнути і зробити усе по-своєму. Об'єктивно розумієш, що ти маєш мало шансів, але ж життя це не статистика, і переможців не судять, питання знову в ризику, на скільки ти дійсно хочеш, і на скільки тебе тримає твоє минуле. Намагаючись поєднати з бажаним майбутнім, бачиш суцільну суперечність і коли намагаєшся оцінити, що з минулого для тебе цінне, бачиш, що ідеться про зовсім іншу цінність. Це неможливо порівняти. Ти точно знаєш, що твоє минуле тебе не зрозуміє. Напевно, вихід лише в одному рішучому кроці, у тому, щоб згадати, як це жити без сумнівів, але цього разу відпустити минуле зовсім, плисти без підтримки, вірити, що ти допливеш, розуміти, що зупинитися - це кінець, забути, що таке зупинятися...
Нікому не сказати.
Вибрати ДЕНЬ.
Зникнути і почати з чистого листа.