я все на тринажорах целыми днями там зависаю даже некогда за ком сесть вот сегодня довалса хочу показать вам мой новый стих:
ПОГАД.

Я згадую той добрий час,
Те синє небо й вічну ніч,
Коли любов заглянула до нас,
Тоді були ми віч-на-віч.

Зірки світили нам в обличчя,
Маленький місяць душу зігрівав,
А вітерець будив зелене, сонне листя,
І ніжні нам слова шептав.

Чарівна, літня ніч була,
Лиш де-не-де травичка колихалась,
Кругом все спало, природа відпочинок здобула,
А Ти до мене все сильніше пригорталась.

Я пам'ятаю Твоє біле личко,
Густе волосся з запахом духмяних трав,
Твої маленькі, ніжні ручки,
Я пам'ятатиму й ніколи їх не забував.

А очі, Боже, зорі милі,
Криштально чисті, як зимою лід,
Забути погляд твій не в силі,
На серці він залишив слід.

В моїх думках лиш Ти одна,
І образ Твій передімною,
Без Тебе я впаду до дна,
Я наче зачарований Тобою.

В ту ніч мені зізналась Ти,
Що почуття Твої відверті,
Клялась тоді, що будеш йти,
Завжди за мною аж до смерті.

Лише вона розлучить нас,
І більш ніхто на цій Землі,
Колись прийде і смерті час,
А зараз ми ще молоді.

Для нас відкритий цілий світ,
І разом ми пройдем дорогу,
Пройдем усе, усе що слід,
Позаду лишимо тривогу...

Твої слова за душу брали,
І моє серце ніжно гріли,
Я мріяв щоб Тебе не вкрали,
Щоб в нас Амур поцілив стріли...

Здається вічність, ніч тривала,
Чарівна Ти була тоді,
Для нас верба пісні співала,
Гілки впустивши до землі.

Ти пригорталась все сильніше,
А поцілунками взяла в полон,
Чого ж тоді хотілось більше,
Хотілось щоб це був не сон.

Так провели ми цілу ніч,
І сходу сонця дочекались,
Були тоді ми віч-на-віч,
Й під небом зоряним кохались.

Так літній ранок наступив,
І разом ми пішли додому,
Сказав до зустрічі і опустив,
Я очі й голову додолу.

А ти всміхнувшись обійняла,
Мене так ніжно мов дитину,
І на прощання вслід сказала,
Де б Ти не був, до Тебе я прилину.

Я вірив в те що доля нас,
Звела й назавжди поєднала,
І хто б сказав що прийде час,
Той час, коли розлука завітала.

Десятки раз я був вже там,
Де разом ми були тоді,
І хто життя так знищив нам,
І душу й серце молоді?

Вже рік минув, а може й два,
Сумую сильно за Тобою,
У далечінь дивлюсь, Тебе нема,
А погляд Твій передімною.

У моїм серці Ти навіки,
Весь час воно мене болить,
Від болю не врятують навіть ліки,
У грудях наче полум'я жарить.

Усе що маю я б віддав,
За те щоб час той повернути,
Тоді Тебе я покохав,
І до сих пір не зміг забути.