Во Іудеї во дні они,

Во время Ірода-царя,

Кругом Сіона й на Сіоні

Романські п’яні легіони

Паскудились. А у царя,

У Ірода таки самого,

І у порогу й за порогом

Стояли ліктори, а цар...

Самодержавний государ!

Лизав у ліктора халяву,

Щоб той йому на те, на се...

Хоч півдинарія позичив;

А той кишенею трясе,

Виймає гроші і не лічить,

Неначе старцеві дає.

І п’яний Ірод знову п’є!

Як ось, не в самім Назареті,

А у якомусь у вертепі

Марія сина привела,

І в Віфлієм з малим пішла...

Біжить почтар із Віфлієма

І каже: — Царю! Так і так!

Зіновать, кукіль і будяк

Росте в пшениці! Кляте плем’я

Давидове у нас зійшло!

Зотни, поки не піднялось!

— Так що ж, — промовив Ірод п’яний, —

По всьому царству постинать

Малих дітей; а то, погані,

Нам не дадуть доцарювать. —

Почтар, нівроку, був підпилий,

Оддав сенатові приказ,

Щоб тілько в Віфліємі били

Малих дітей.

Спаси ти нас,

Младенче праведний, великий,

Од п’яного царя-владики!

Од гіршого ж Тебе спасла

Твоя преправедная Мати.

Та де ж нам тую Матір взяти?

Ми серцем голі догола!

Раби з кокардою на лобі!

Лакеї в золотій оздобі...

Онуча, сміття з помела

Єго величества. Та й годі

http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2129.htm

[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 309-310; 719-720.]

.