залезла на кокой-то сайт..нашла эти строки..и поняла...точно про меня..про то,что я чувствую...лучше выразить наверное не смог бы никто...

Півосінь.
Півсмуток.
Піврадість.
Півжаль.
Пів ранку - на себе.
Пів дня - на печаль.
Пів синьки - для неба.
Пів думки - про тебе.
Пів ложечки цукру -
В неторканий чай.
Півосінь.
Піввечір.
Півмісяць.
Півдаль.


Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність - утекти.
Ліна КОСТЕНКО

Пробач, я мушу йти.
Так, справді, мушу йти.
Мабуть - таки, не ти
Мені судився.
А скоро осінь все заліпить листям -
бруківки,
вікна,
ліхтарі,
мости...
Це не твоя вина, та мушу йти.
Услід мені
Так довго не дивися.
Не стій, розхристаний печаллю.
Не мовчи.
Мабуть - таки, не ти
Мені судився.
Чомусь не ти.