Андрій РЄПА

[показать]Варварство кордонівДо написання цього есею мене спонукали деякі думки Артема Чапая в статті «Чому я прихильник необмеженої міграції». Його стаття була чесною і сміливою відповіддю на численні випади расистів, декларацією своєї небайдужої позиції - і це можна лише вітати. Однак, на мою думку, дискусія навколо природи людини, її прав і свобод - і свободи пересування зокрема - стосується не тільки расистів, а охоплює набагато ширшу аудиторію тих, хто расизмові протистоїть. Тому ця полеміка, сподіваюсь, спрямована лише на посилення антифашистських аргументів.

Взагалі порівнювати світ людей зі світом тварин - досить ризиковано. В політиці цим люблять займатися праві популісти: розмірковувати, що хтось від природи «вівця», тобто раб, хтось «віслюк», тобто дурень, а хтось «лев», тобто благородний пан. Такі алегорії гарні і повчальні в байках і притчах для дітей, але переносити ці образи в політичну риторику - значить відкрити дорогу для сумнівних спекуляцій.

Життя тварин саме по собі не є ні вільним, ані рабським. Поза межами добра і зла. Природу поневолюють, експлуатують і знищують люди. Отже, «проблему природи» (зокрема екологічні проблеми) слід вирішувати в рамках цивілізації. А от категорії свободи, рівності та солідарності між людьми тим більше є суто «штучними» (в хорошому сенсі слова) - себто набутими людьми в процесі цивілізаційного розвитку.