Інтерв'ю Барбари Гарлоу з Едвардом САЇДОМ

[показать]Варто триматися якомога далі від всього цього постмодерністичного жаргону, що зараз вкрив більшість інтелектуальних площин та від якого можна поламати язик. Немає слів для того, щоб описати безпорадність такого підходу. Він ані здатен осягнути та проаналізувати структуру влади у цій країні, ані осмислити своєрідність індивідуального твору мистецтва. Чи ви назвете його деконструкцією, чи постмодернізмом, чи пост-структуралізмом, чи пост-ще-чимось, все це буде являти собою певний різновид спектаклю, коли на вході повертають квиток зі словами: „Все, нас тут справді нема! Ми хочемо зареєструватись у своїх приватних схованках, і щоб нас лишили у спокої.”

Знову включитися у інтелектуальний процес означає повернутися до старої, доброї історичної, літературної, та передусім інтелектуальної наукової традиції, що спирається на таку вихідну посилку: всі людські створіння, чоловіки та жінки, самі творять власну історію. І так само, як речі можна зробити, їх можна зруйнувати, або переробити. Саме таке відчуття інтелектуальних, політичних та громадянських повноважень зараз потрібно класу інтелектуалів.