Його побачила - хвилювання через край. І цікавість, і злість бере, і дівчина не погана, підходяща,в рожевих шортах. Іде своєю розхлябаною ходою,як раніше. Як тоді,коли по мене в двір заходив, в 9му класі... А мене гордість брала, а дівчата з двору "тьху ти,він же бабій,п"є. та курить!", ну то й що,зате перший по мене заходить,мій.

Він йде,вона попереду,він в спортивному ( а як же! ), ключами махає,діловий... В кіно,мабуть,мабуть і зависть,зависть,зависть. А ні, в Олко,тьху ти, бидло базарне! Всміхнулась сама собі і відчувала тепло своєї великої значущості, переважно інтелектуального плану, в світі. Гроші,машина і дівка є, а розуму... Як в 9му класі...

Я спостерігаю,вижидаю,як тварина,і не йметься! Сама собі наганяю "мабуть жонаті,мабуть". Та так і не видивилася...

А мені яке діло? Свого нема чи шо? На чужих у неї,відітілє,шось там йокає!

А воно ж,бідолашне,йокає-калатає, потянулась до шії,як Маруся до своїх кораль, а нема мого оберіга від колишніх кохать, мого камінця аметистового...

Вони під руку пішли.Дощ почався і все змив,і помисли мої, і пульс до норми привів.

- Він тобі потрібен?, - веду сама з собою

- Та боронь боже!

- А чьо тоді йокаєш,видивляешся?Ось підійде,зав"яжеться розмова, запросить пива випити, і шо ж йому наша краля відповість?

- Ахахах, ти не змінився (мамкиним тоном), і я теж, я - це рок(як колись і іще горить,а ти гопник хуев), і пиво на лавочках не пью. - і постать гордилива,підборіддя вверх. А сама пиво глуше на лавках,аж за вухами дзвинить,і в АТБ за добавкой поночі як нефіг. Але він не взнає.зроблю вигляд,шо змінилася,шо не та вже лохушка, красунчик,а як же!

- От і все.Все по місцям і стало.

Отакий, йобаний психо-сама-субліаналіз вийшов. На початку дощового серпня,десь в Конкорді.