дякую за такі теплі слова за текст "в мене є мен"...мені було дійсно приємно) ось ще один...
1.Блювати. Хочу блювати. Стругати, ригати, хочу вирвати з себе ВСЕ. Якого я пішла на ту трикляту вечірку?!
З такими думками я стою посеред саванни. Недалеко ходить лев. Дерево. Я бачу дерево. Я лечу до нього і падаю навколішки перед фаянсовим товаришом, перед білим унітазом. Коньяк з пивом вже підходять до горлянки. Ну і хуй. - - - Я вивертаюся. Невже стільки хавки могло вміститися в моєму скромному тілі? Проходить декілька хвилин, а туалет вже забитий, а я досі стругаю. Вивертає. Кишки. Шлунок. Легені. Серце. Ось до мене доходить, що я вже тіпу здохла, та я все блюю. Мурахи. Їх безліч. Вони усюди. Вони лізуть до туалету щоби поласувати моїми нутрощами і тонуть в морі блювотиння. А вони все насуваються і насуваються. Труп на трупі. А я блюю. Ось, коли вже нічого не залишилось я починаю блювати кістками. Я падаю, бо нема на чому стояти. Себто, скелета… Підбігає лев і хапає моє тіло. Залишається тільки голова. Якийсь птах хапає мою голову і я лечу. Лечу. Лечу… Аж ось із хмари з`являється літак і ми в нього врізаємося. Я знов лечу. Тепер униз. Хоча ні. Летять тільки мої очі, бо череп залишився на лобовому склі, і зараз літак падає, у пілота паніка, бо череп починає співати пісню «Самознищення». Весело, правда?
Я лечу. Мої очі все бачать, все чують. І…
2.Я різко встаю з ліжка і хапаюся за очі. Нічого не бачу. Б`юся головою об стелю, в мене паніка. Аж ось я згадала що спала в бандані і вона мабуть просто перекрутилася. Так і є. Очі на місці. Мізки на місці. It`s all right. Я спокійно лягаю. Спати більше не хочеться. Що ж це за сон такий?! Хєрня якась. Моє серце ледь не лучнуло, коли я почула Marilyn Mansona. Іншого разу я зраділа б. але не зараз, не в такій обстановці, не о 3-і голині ночі! Абалдєть… Лу. Що йому треба?
-Так, Лу. Що сталося?
-А-а-а-а, ти ще жива?
В мене мурашки побігли по шкірі після цієї репліки. Я що, вмерти повинна? Мені вижається картина, як я сиджу в суді і мені дають термін «за невиконання закону. Провина полягає в тому, що ви не померли». Мурашки по шкірі. Очуваюсь від думок через слова Лу.
-Тут до тебе мої френди повинні прийти.
-Лу, ти що? Які френди? Тим більш в три години ночі…
Але Лу вже кинув слухавку. Мурашки по шкірі. Та що ж це таке?? Аж ось до мене доходить що по мені повзуть мурахи. Їх сотні. Їх тисячі. Я хочу закричати, та вони вже лізуть мені до рота, у вуха, в ніс, в анальний отвір. Я відчуваю як вони кромсають мої нутрощі на мільйони шматочків. Що ж це за мара??? В мене відрізають очі. Вони падають і…
3.Сьома ранку. Будильник, який я завжди ненавиділа тепер врятував мене від цього нічного жаху.
-Хазбенд, слух, тут таке… - в мене хліборізка відвисає… Його немає. Це щось новеньке. Щипа. Себе за руки. Ну, це вже точно не сон. «Може, вже прокинувся?» Я встаю і чимчикую до вітальні. Те що я бачу мене не задовольняє. Мій чоловік лежить. Мертвий. Ох як погано… Я починаю втрачати свыдомысть. Падаю. П`ять Fuck. Як це пояснити? Що за х___ня? Чотири Не вистачає повітря. Мені потрібне повіт-Три-ря. Помутніння свідомості. Хоча ні. Радше помутніння мізків. Два На моєму обличчі чудернацька посмішка. «Ох манти башку ламати будуть…» Один Музи на стелі. Хіііі. Прикольно. Nice пейзаж. Нуль. Ну все. Це кінець. The end. Unhappy end. Всі здохли.
А мурахи виповзають з параші і йдуть жерти свіже м`ясце. Ням-ням. Всім приємного апетиту *смертні*…
03.01.2009
