Події трапляються хаотично.
Але через деякий час помічаєш якусь системність і доді бачиш: або ти щасливчик, або невдаха.
Починаєш грати мозок, типу а чи могло б бути інакше? чи краще було б якби...
!!!
Все так , як має бути.
Заспокойся.

Все що було і що ти прогавив - говорить про твою неуважність на той момент. І ніби ти повинен на цьому вчитись. Проте, це бузглуздо, поки "ми вчимось поводити себе в тих ситуаціях, в яких ми вже ніколи не будемо "так ідентично висіти.
Тоді сенс у цьому? я не бачу.
Краще б вчитись на чужих помилках.
Але й тут фігня, що в саме такій ситуації як Хтось ти вже не будеш. Навіть за тієї причини, що ти - це ти.

Тоді якого нам дались ці спогади?
Я щаслива забувати непотрібне.
І була б найщасливішою пам*ятати тільки хороше. для того і є літописи.
нотуй позитив)