[300x443]
Настроение сейчас - placebo

Вчора ввечері проводжали Ксеню.
Сумні без неї вечори. Хоча, *вечори самі по собі сумні*...
вранці отримала повідомлення. *Привіт. я уже у Львові! я привіталася з вокзалом!* тоді я ще спала. Або мріяла....
перший день канікул. самотні холодні вечори. холодний вітер. холодне скло. холодне повітря в кімнаті. холодна підлога і холодна постіль....

хочеться м*які стіни та таку ж м*яку підлогу. як зефір.

хочу лягти, закривши очі і слухати тишу. Але одразу ж приходять думки. кадри як з фільму. уява.гра.

Фільм, режисером якого є ти сам. І все буде за сценарієм. Варто лише свято вірити в щось. варто щодня мріяти. Варто топитись в мріях щоб потім захлинатись сльозами щастя. варто вірити в краще. як захочеш - так і буде. Життя одне.

І ще одне - заздрість треба викоріняти зі своїх думок.
вона зайва. не треба так....

дивний в мене пост виходить. вибачте, якшо трохи агресивний. він такий якою є я.

хочу спати. думаю про літо. про той час, коли всі кола пекла будуть пройдені. коли буде приємна метушня навколо випускного. коли можна буде нікуди не поспішати і довго-довго фарбувати нігті, знаючи шо попереді весь день ....і вся ніч. і взагалі все ще попереду.

хочу повірити у власне майбутнє.

шалено хочу сонця, насичено-блакитного неба і зеленого-зеленого листя на деревах...шалено хочу зливи. теплої миттєвої зливи.

хочу віддати усе і не очікувати нічого.
і останнє - хочу щоб мене нарешті сприйняли такою, якою я є, а не намагались змінити...шо за система?


люблю любити. думаю думи. цілую монітор, перечитуючі повідомлення, яким вже більше року...це для мене скарб, ледь не найдорожчій.....