На украинском. какие слова непонятны - спрашивайте.
Haudattu.
Тиша. Вона тисне на свідомість. Кидаю ключі з брюликом, на якому зображенний Йонне Аарон на стіл і включаю музику. Ненавиджу тишу, не дивлюся телевізор і не слухаю радіо.
Комп’ютер, інтернет і чашка кави – улюблена справа. 200 смс-ок за два дні, 20 вхідних дзвінків без відповіді, знову розривається стаціонарний.
Не відповідаю. Мене немає. Я померла. Haudattu.
Скільки разів я чула: «я люблю тебе», а потім ніж в спину, скільки разів мені говорили: «я завжди з тобою» потім забували.
В мене багато друзів. Але вони мені не потрібні. Взаємно.
Я нікому ніколи не говорила: «люблю тебе» дивлячись в вічі, відчуваючи це всім серцем.
Кохання – забутий людьми архаїзм, його значення давно викривлене і спотворене.
Rakastan sinua aina. I love you forever.
Брехня, так не буває.
Ніхто не зміг довести мені іншого. Дзвоню Алекс, вона зайнята, дзвоню Йоні, вона хворіє, дзвоню ще комусь… нікому не має до мене діла, якщо мені погано. Хоча… багатьом друзям і знайомим треба заздалегідь зі мною домовлятись за зустріч, бо я завжди або в університеті, або на курсах, або на роботі, або вже з кимось домовилася, або ж… краще залишитися дома біля комп’ютера. Остання версія стає для мене все актуальніша. Все частіше я відмовляюсь… Не пам’ятаю, коли в останній раз була в кіно. Збиралися з Алінкою на аніме, але як завжди…
Приходить брат, з пар, як завжди чимось незадоволений. Плювати. У нас з ним політика нейтралітету.
Дзвонять сестри: Альона і Катя. Старша з далекого Тернополю, заміж виходить. «Я не приїду» - мої слова вбили всю її радість і вона кидає трубку.
Сиджу плачу.
Молодша ще більше засмутила мене. Обіцяю приїхати. Сів в автобус і через півгодини в неї. Але я не можу бачити те стерво, що псує нам всім життя, з яким вимушена жити моя сестра.
Заграла улюблена пісня: Uniklubi - Tunnit.
Сиджу плачу, а хіба залишається ще щось? Хіба я можу щось зробити? Тільки втекти. Більш нічого не лишається. Далеко.
Щоб ніхто не бачив і не чув.
Набридло.
Не хочу.
Я померла.
Haudattu.
15.10.2007