[350x233]Регіоналам треба «подякувати», їхніми стараннями трансформації зазнали не тільки громадська думка та соціальна ситуація в країні, але й українська мова. Днями побачив рекламне оголошення «Ми покращили свій сервіс» і подумалося: «Боже, невже все так погано?» Нічого не поробиш – слова «проФФесор», «тому що…», «стабільність», «професіонали» надовго втратили для нас своє первинне значення.
Регіонали завжди пишалися іміджем «міцних господарників» та «обачливих хазяїв». Нині цей імідж тріщить по швах. Журнал Forbes назвав економіку України одною з п’яти найгірших в світі. Прем’єр Азаров не змигнувши оком на це заявив: «Чи вважаю я правильною політику, яку проводить уряд? Так, я вважаю її правильною. Звісно, щось ми не зуміли зробити, щось пішло не так, як треба було. Без цього не буває. Але в цілому, ми зі своїм завданням справилися. Нам є що сказати людям».
Що ж може уряд сказати людям? На це питання холодно і безсторонньо відповідає Державний комітет статистики – головний оплот свободи слова в Україні. В обєктивності його даних сумніватися не варто. Статистичну інформацію використовує аж надто багато державних, промислових та бізнес-установ, тому фальсифікувати її завжди собі дорожче. І за Сталіна, і у сучасній Росії статистику не фальсифікують – її засекречують. Народу інформацію видають, але не всю, і пересичену «наклепами у вигляді версій», а люди серйозні користуються закритими цифрами. У нас статистику на щастя ще ніхто не секретить, плюс, дані Держкомстату регулярно проходять аудит МВФ. Що ж каже нам головне статистичне управління країни?
А каже воно що Україна коливається на межі рецесії – процесу падіння виробництва і національного доходу. Реальний ВВП за 2012 р. проти року 2011-го зріс аж на 0,2% проти запланованого у бюджеті показника у 3,9%. Тобто – рівень зростання ВВП виявився нижчим за офіційний рівень інфляції. Минулого року, коли подібні процеси (зростання ВВП на рівні 1-2%) відбулися у низці країн ЄС це було названо «технічною рецесією». У нас це називається «стабільним розвитком». Питання в термінах.
Якщо подивитися на ситуацію безпосередньо у виробничих сферах, то стає очевидно, що насувається на нас повномірна криза національної економіки. Вже зараз падіння виробництва спостерігається по всіх чотирьох галузях української економіки – промисловості, сільському господарстві, будівництві та транспорті.
У промисловості падіння виробництва склало 1,8%. Цифра наче й невелика, якщо забути, що в попередні роки промисловість стабільно закривала рік зі зростання у 7-11%. Вельми цікаво виглядає структура зростань і падінь української промисловості. В плюси по підсумках року вийшли: видобуток паливно-енергетичних копалин (+3,5%), цилюлозно-паперове виробництво та видавнича діяльність (+4,5%), хімічне виробництво (+8,1%), виробництво гумових і пластмасових виробів (3,3%), виробництво електроенергії (3%). І мінуси ж залізли: виробництво щкіри й виробів з неї (-16,4%), виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (-26,4%), машинобудування (-6%), металургія (-5,2%). Не вражає? Тоді нагадаю що протягом останніх десяти років саме продукція металургії була головною позицію українського експорту – більше 30%.
Причина падіння металургійного виробництва цілком очевидні – немає попиту. Економічна криза, що бушує у Європі та іпотечна криза у Китаї, згорнули цілу низку будівельних проектів – головного споживача українського металу. Ситуацію псує також той факт, що свій метал Україна продає не по довгострокових контрактах, а через спотовий ринок – тобто не виробляє продукцію певного обсягу під якийсь стабільний проект, а виносить свою продукцію на світовий базар – чи купить хто? Укладати довгострокові контракти з українськими виробниками не ризикують навіть китайці (не те що Європа). Причина проста – вони не певні що наші металурги їх не кинуть.
Чинна влада шкодить сама собі. Створивши корумповану модель економіки, вона сама відсікає себе від набагато більш прибуткових гравців ринку, яким металу треба багато і довго. Але й без судової корупції наші олігархи не можуть – розуміють що інакше на лаві підсудних вони опиняться одними з перших.
Падіння виробництва у сільському господарстві на 4,5% має два чинники – природний і штучний. Зменшення урожаю цього року було прогнозоване – врожай минулого року учасниками ринку був оцінений як рекордний, а падіння після рекорду – річ природна. Але не природою єдиною… Про махінації уряду з квотами на експорт збіжжя за кордон, не писав ще хіба що лінивий. Чутки про введення квот на ринку гуляли ще влітку. Нарешті у листопаді урядовці таки нарвалися – відмовитися від українського зерна погрозив Єгипет, один з найбільших його покупців. Як ви гадаєте, дуже цікаво аграріям напружуватися на своїх полях, аби згодовувати зерно свиням, чи продавати якомусь «Хлібінвестбуду» за встановленою ним ціною?
ЄВРО-2012 яким так хвалиться нинішня влада українську будівничу галузь не врятувало – обсяги її виробництва бабахнулися аж на 15,8%. Цей результат досягнуто головним чином завдяки будівництву будівель і споруд (-14,7%), а серед нього найбільше падіння сталося в будівництві мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену – на 35,5%. Тобто – саме там де головне фінансування здійснює держава. Ще одне досягнення українських будівельників по підсумках 2012 р. – на 27,6% зменшилося будівництво доріг та аеродромів. Аби переконатися в останньому – достатньо вийти на будь-яку трасу.
Певно, саме зменшення будівництва (і ремонту) доріг стало одним з побічних факторів, які навіть за умови проведення в Україні ЄВРО-2012 призвели до зменшення на 7,6% вантажообороту підприємств транспорту. Але – не єдиним. Структура вантажообороту показує що найбільше падіння в перевезеннях відбулося в сегменті водного та трубопровідного транспорту (-21,4% та -17,3% відповідно). З другим результатом все зрозуміло – у Газпрому впали продажі газу в Європі. А водний транспорт, це в першу чергу баржі з рудою, вугільні балкери і судна з готовою металургійною продукцією. А експорт металу за кордон впав від $ 20,2 млрд у 2011 р. році до $ 17,56 млрд у 2012-му.
Відсутність роботи у людей спонукає їх економити на всьому – у тому числі й на транспорті. Тому й не дивно що пасажиропотік у 2012 р. впав на 1,2%, найбільше падіння – знову таки у водному транспорті (- 7,2%). В період скрут з роботою, стає не до круїзних лайнерів. А те що скрути з роботою у наших громадян – таки реальність, підтверджує той самий Держкомстат. Минулого року кількість безробітних в Україні збільшилася на 5%.
А тепер прошу порівняти наведені результати з індексами двох вельми цікавих років.
2008 р. 2009 р.
Промисловість - 3,1% -21,9%
Сільське господарство + 17,5% +0,1%
Будівництво -16% -48,2%
Транспорт -0,2% -22,5%
Вам не здається що результати минулого року упевнено наближаються до результатів української економіки часів світової економічної кризи? Різниця тільки в тому, що тоді криза була світова, тож оминути її не зміг ніхто. І ще – в тому що тоді з прем’єра Тимошенко за ті результати, Партія Регіонів дрібну стружку знімала. Нині ж видавши нічим не кращий результат вони переконують нас у тому що «у Багдаді все спокійно».
А сумно все це, насправді. На зовнішні фактори що могли б позитивно вплинути на економіку України сподіватися марно. Кризові процеси у ЄС нікуди не діваються – рецесія там лише посилюється. Плюс – днями світова мережа «порадувала» що США починає масштабне скорочення соціальних та військових розходів. З чим усіх нас вітаю.
Секрет боротьби з кризою відомий ще з часів Рузвельта. Імпорт – до мінімуму, все що може вироблятися у себе – мусить вироблятися. Аби втримати зростання безробіття треба будувати шляхи, мости, залізниці… Щоправда методи Рузвельта і корупція – речі несумісні. Поки ж регіонали нам демонструють перебільшення імпорту товарів на експортом у $ 13,8 млрд та падіння у всіх галузях економіки, чого не було навіть у 2009-му.
І повну неспроможність «міцних господарників» виправити цю ситуацію.