[350x438]Коляню, брате!
От не даєш ти мені спокійно після роботи відпочити. Ось учора увечері заходжу я в Інтернет, аж, бач- новина: ти, Коляню, ніби порекомендував журналістам каналу "1+1" готувати програми гарною красивою російською мовою.
А потім ще: що ти, мовляв, готовий помолитися за "русскій мір".
Мене аж перехнябило.
Нє, Коляню, ну сам ось подивись: поки що живемо ми усі в державі під назвою "Україна". Ну так її назвали. Причому ти, Коляню, її, цієї держави, прем’єр-міністр, наче ж так?
Ми з тобою закінчували совєцькі школи, ти у Калузі, чи де там, а я- тут, в Україні. І вивчав я на один предмет більше за тебе. Вивчав українську мову. З другого класу. Нормальок, а? Ну, це по вашому: нації Союзу тоді якраз зліплювалися ніби в єдину спільноту під назвою "радянський народ". Без нації, але з руським язиком та звісно під чиїм керівництвом.
Але ж, друже, ми ж зараз ні в яку спільноту ні з ким, наче не ліпимося! Ми- українці, живемо в Україні. Ну на кой ляд мені... До речі, за походженням я- наполовину росіянин. Але не вважаю себе "прєдатєлєм ісконних ценностєй і іудой". Просто ще наполовину я українець. Та в Україні й живу! А російську мову я й так знаю, не переживай! Краще за твого пахана, чи то пак, за Батю. Ні, з фенею у мене по життю не зрослося, але Чехова читав. Прозу. Й багато чого ще.
Ось ти кажеш, що українську вивчаєш, та ще й викладачі тебе хвалять. Пробач, брате, але я тобі чесно, без викрутасів: або ти брешеш, або брешеш. Бо не настільки ж ти тупий!
А те, що викладачі хвалять, так ти уяви: дитинка двадцять років ложку до вуха несла, а потім р-раз- і до рота! І її похвалять: розумнику ж ти наш, навчився... Ось так, мабуть і тебе хвалять.
Вам з твоїм Батею пам’ятники прижиттєві треба звести, за внесок до української мови: тобі- за слово "кровосіси", а Баті твоєму- за поета Чехова. І медальку б вам, хай навіть золоту, пудів на два, та щоб носили, не знімаючи.
А я от собі уявив, спробуй і ти: уяви, що ти араб. Не хочеш? Ну як хочеш, згоден, хай Колісниченко за тебе арабом побуде. Ненадовго, на п’ять хвилин, арабом з околиць Парижу. Ось приходить він, скажімо, до їхньої поліції та й каже: хочу я зробити заяву, але на вашому гемонському діалекті я розмовляти не буду, бо це буде притіснєніє мене як араба. От скажи мені, Колю, коли його звідти випхають, встигне у нього запливти ліве око, чи запливе трохи пізніше?
Уявляєш, летить наш нардеп, у прямому сенсі, як фанера над Парижем, розкинувши руки, та й волає "русскомірську" мантру: Самодєржавіє, православіє, народность!
І не розказуй мені байки про європейську толерантність та політкоректність: після Ганькиної заяви, що в усій Європі дороги перекривають, коли їхні президенти їдуть... ну, ти пойняв. Нє, ти можеш казати, що у них не перекривають, бо у них там просто президенти, а наш ще й Верховний Жрець: жере у три горла. Ага, у три: одне своє, а два- наслєдників, дєточок.
До речі, друже. Як я розумію, оця хрінь з "русскім міром" означає, що правильна православна церква, це єдино російська. А не сербська, не румунська, не грузинська, не українська врешті решт. І там, де є хоч один росіянин, вже Росія, хоче того той росіянин, чи ні. Так ти, до речі, як вже такий любитель "русского міра", то навчи російській вимові хоч свого Батю: а то той так "гекає", що у Гундяєва "Бреге" зупиняються. Це вже так: як би не балакало, аби не українською.
І взагалі, друже Яничу: ти ж не в Калузі сидиш, а ніби то тут, в Україні, на непоганій посаді. А в Росії, думаю, тобі така должность не світить: прем’єром там Медвєдєв, до нього був Путін, до нього був Медвєдєв, після нього буде Путін.
Ти, пробач за правду, там більше ніж на "пратівнаго старічка" не тягнеш.
А, врешті, я оце подумав... Можна! Я- за! Я вписав би до наших законів (в наші закони можна вписати взагалі усе, що ліва нога забажає), що тобі особисто дозволяється забути, що державна мова- атрибут державності. Дозволяється спілкуватися з усіма та усюди любою мовою: хоч російською, хоч суахілі. Але: ти, друже ситцевий, повинен жити НА ЗАРПЛАТУ! НА ЗАРПЛАТУ повинен жити й твій пахан. Межигір’я, сухолуччя, кримські угіддя, "Крименерго", хатинки у Відні та й до хріна чого ще, повинно бути У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ! От як вивернете кишені, як викладете звідти, що невсипущі очі побачили, а загрібущі руки загребли, от тоді й можете далі керувати. До виборів.
А суд, а він буде, не переживай та радуйся, що, може, не Лінча, ці ваші з паханом дії прийме як обставини, що пом’якшують провину.