Гарненько живемо за режимом Софійки) Нарешті почала "розслаблятись" і не думати про роботу, яка може втекти поки я тут дитину бавлю))) Дала собі спокій, насолоджуюсь теперішніми моментами. А маленька клясна - співає, пробує сидіти, веселунка, говорлива. Чекаємо, що скоро скаже перше слово)
Дякую, Катюся) Бабусі-дідусі трохи далекувато (мої), а Тарасові не дуже прагнуть (ну й не погано)))) Моя мама дочекатись не може, коли ми приїдемо, тож приїжджала сама (тато не дуже здоровий, але вже поправляється). Одним словом, всі дуууже раді, але допомагати не дуже можуть. Але я вже звикла, що ми двоє з Тарасом, він бере по можливості активну участь, ми навіть умудрились сходити в театр, правда по одному у різні дні, але яка різниця))))