Творіння М.Гоголя "Тарас Бульба" полюбила ще зі школи. Мала гарні спогади, враження, емоції, думки тощо. Тому, як тільки почула, що почали знімати фільм, відразу приготувалась його дивитись. Чекати довелось довгенько, але ось воно, дочекалась. Хотіла піти зі студентами, але не судилось. В результаті похід у кіно з 2 квітня - день прем"єри- пересунувся на сьогодні.
Після пергляду фільму у голові мікс думок. Детальний аналіз робити поки не готова, але відразу можу сказати, що є речі, які у фільмі сподобались, а є такі, які не сподобались. Можливо, це закономірно. Все не може сподобатись?! А з іншого боку, тааак хотілось, щоб підліткові враження і емоціїї залишились і співпали з теперішніми, побачиними!
Фільм для мене залишив багато запитань. Я не визначилась як до нього ставитись. Однозначно можу сказати, що гра акторів серйозно потішила, краєвиди рідної землі теж не підвели, костюми героїв, панночка справжня красуня, таких полячок вже майже не залишилось в реальності. А от, що стосується Запорізької Січі і козаків цілісінька купа непорозумінь. Вільне трактування режисером твору М.Гоголя дещо занепокоїв мене. Якось не хочеться зараз зачіпати і розглядати історичні аспекти, лише один штрих - Запорізька Січ істриками трактуєтья як державне утворення із Кодексом законів і т.д., у фільмі цього не прослідковується у жодному вигляді. Особисто мене вразив натуралізм кривавих сцен в баталіях і сцени кари козаків у Варшаві. Не впевнена, що це доцільно було робити і що глядачі менше би повірили у реалії битиви, якби кров не текла і не бризкала, а відрубані голови не показали би. Здивували декотрі сцени, наприклад, коли привезли тіло дружини Тараса Бульби і матері Андрія і Остапа, побачивши тіло матері сини просто стояли позаду батька і не кинулись оплакувати чи якось вшанувати Свою матір?! Були і інші сцени, у яких я не зрозуміла задумів режисера. А ще дуже сильно вразили а-ля американські показушні епізоди, коли помираючі від смертельних ран козаки видавали стільки передсмертного тексту про любов до своєї русскої (!) землі. Апогеєм була сцена: помираючий герой Остапа Ступки, якого вірні друзі під час битви (!) взяли на ноші і спокійненько виносили з поля бою, а він у цей час озвучує передсмертний монолог про ту ж таки любов. А говорив дооовго! О ще забула, російський переклад діалогів польською мовою не співпадав з оригіналом, це якесь вільне трактування того, що говорилось! А ще не треба було декотрі вислови перекладати з укр. на рос.мову, бо слова "товариші, браття і панове", це абсолютне не "товаріщі, братья і пановє", віддавало якоюсь радянщиною, а не козаччиною! Було багато чого у текстах, що, на мою думку, варто було б говорити мовою оригіналу, бо воно не перекладається! Так само як неможливо перекласти дослівно фразу "если не стоит, то не стоит"! Втратиться "непередаваемая игра слов")

Резюме. Подивитись варто, оскільки піднято важливі поняття Любові, Дружби, порядності, Батьківщини, державної зради і продемонстровано на прикладах, що буває, коли зраджуєш віру, народ, Батьківщину, навіть кохання до жінки таких вчинків не виправдовує. Також є приклади чоловічого виховання і справжньої суворої батьківської любові, що теж зараз актуально, бо хлопців виховують як дівчаток. Але приготуйтесь, повного задоволення не отримаєте, буде багато серйозних і негативних емоцій, кров буде несподівано бризкати на вас з екрану, вас будуть дратувати перебільшено патріотичні промови, хоча такі слова не зайве зараз почути, але краще було б все ж про Україну, а не Росію (Русь,як у фільмі), але Київської Русі на той час вже не було, то до чого тут Русь? Акторський склад зірковий і це позитивно впливає на фільм. Саундтреки до фільму теж гарні.
Я, як ніколи, сьогодні виступила з критикою і претензіями до фільму. Причина очевидна, очікування не співпадали з отриманим результатом. Після фільму залишився стійкий стан фрустрації. Та я, як справжня жінка, допомогла собі позбутись всіх негативів традиційним способом - пішла у магазин і купила собі сумочку) Дивлюсь на неї і око радується, але все ж вирішила (знову ж як справжня жінка) вилити свої емоції на папері. А тяжкі роздуми і спори залишила для чоловіків)))