***
Нитками волосся у шкіру
Врізається слово без віри.
Голками очей крізь руки
Ковтаються дивні звуки.
Холодним лезом каміння
Ніжно лоскоче кохання.
Вирване з небом коріння
Стогне ритмом зізнання.
Кроками тиші у риму
Падають мури і стіни.
Голосом нот мовчання
Бачать вуста прощання.
Шаленим криком горіння
Ледве гойдається вітер.
Спалені з крапель осінніх
Попелом мріють віти.
Пелюстки колосся в долоні
Падають вільні в полоні.
Кетяги сонця в повітрі
Вмирають майже помітні.

06.08.08