А я всіх люблюююю, навіть комарів, а нехай. Бо мене чекає два дні цілковитого кайфу, який я обов'язково зловлю і ще довго дихатиму повітрям життя і безтурботності, яскраво-фіалковими заходами сонця і тишою всередині самої себе.
Всі чекають осені і я не виключення. З цим листям відлетить усе, що не моє, усе, що фарбувало пекельні дні сонця і посмішок в один величезний сон. Холодні пальці знову будуть нагадувати про існування саме в цю мить, я не буду прагнути тепла, ні, не потрібно, лише холоду і снігом заметені вії. Я знову сподіватимусь на руду красуню, дарма, мабуть, та це нічого, головне, щоб літо померло насправді і трохи несправжньо, з краплиною надії на.
Хтось веде щоденник у вигляді фотографій із зображенням лише однієї людини на фото та кількістю записів рівно в 51 знімок.
Це слова зі сну.
А я веду щоденник у вигляді римованих слів з почуттями крізь призму себе.