***
Тебе немає, ні, ти не існуєш,
Лише безхмарна вигадка зі сну,
Мої думки собою не фарбуєш,
І не крадеш із місяцем весну.
Мене немає, ні, я не існую,
Навіщо марно відчувати світ?..
Себе та сонце вітру подарую,
Заплутавшись у чорних дирах віт.
Бажань немає, пустка у карманах,
Повітря лине крізь щілини днів,
Живою кулею застрягла в ранах,
Мов крапка у намисті марних слів.


Дякую, любий вітре, за те, що завжди слухаєш мій шепіт.. за те, що я чую твої думки.. за те, що ти майже не існуєш насправді.. дякую.