Захотілось викласти і сюди...


...
Вуста все частіше турбували залізні краї чаші з вином, що так мерехтіло вогняними сніжинками в очах.Ковток, другий, третій...
Мов пальне для крові, щоб швидше стікала по своїх шляхах.
Лице, наче дзеркало, відображало, знову наповнену червоною отрутою, чашу.
Стіни та стеля повільно перетворювалися у простори пекла.Чорні тіні насувались на беззахисну підсвідомість і вбивали кожну протестуючу клітину мозку.
Хтось знищив тишу порожньою пляшкою стрімко в ціль.Тижні тренувань далися взнаки.
Зелене скло миготіло під променями дешевої електрики, ніби бажало згоріти від надлишку іскр.
Раптом заграла дивна музика і карусель помчала своїх пасажирів.Оберт, а за ним ще і ще, набираючи темп, мчала, мов навіжена...
Темрява вдарялась у стінки повік і, міцно тримаючись за вії, зупиняла час.
Світу не стало, не стало нічого.Ось яке воно...
Ніщо!Дихання... важке, преривчасте... тамувало ігрища смерті.Пам'ять зникла з уяви, але душа все ще була замкнена у клітці ребер.Щось тримало її, не даючи вільно злетіти у простір і зачерпнути цілющої води... "Ні",-шепотів чийсь далекий голос.
"Але чому?"-болем вирвався стогін серця...
Забуття вкрало останні примари.Крапка.
...
Калейдоскоп подій з чорно-сірим забарвленням.Осінній смуток з дивною сумішшю неминучості.Жах.
Місця на бардюрі було доволі.Байдужість у погляді, байдужість у самому існуванні.
Німотіння та рівновага повітря час від часу ховались у гарячці від шепоту слів, вбитих у білі аркуші останньої надії.
Шалене листя, намагаючись скопіювати птахів, мстилось вітру за свої невдачі, потрапляючи в пута волосся.
Геть!Зникніть трикляті думки!Рухи людини, страждаючої невиліковною шизофренією.
Не вистачало вакцини проти смерті, але черга була надто довга.Ніяких пільг тяжкохворим з серцевою недостатністю.Гірка реальність з присмаком приторної буденності, що шматувала до сліз.
Краплі дощу повернули його тіло в стан між змлею та небом.
Гра починається.
...
Доза цієї двогодинної ейфорії коштувавала репетицій, завченого тексту і безсонних діб поспіль.
Перевтілення в щось інше віяло натхненням.
Запах помутніння розуму знову турбував його очі.
Знищував себе і в той же час давав волю своєму єству, він виходив з щільно закріпленою маскою людини на обличчі...
Руки, мов в перший раз, тремтіли в танці безглуздя.
Сірий натовп, охочий до вечері, чекав на смачну страву.Свідомо клали собі обман до рота і ще довго насолоджувались.
Очі, очі, очі!Усюди... зливалися в жевріючу безодню нещадних убивць.
Все до країв неба залили чорним брудом.
Те саме дзеркало, що безсоромно брехало у вічі, заламуючи душу.
Пожежників!Марно згаяний час.
Цю палаючу виставу неможливо зупинити...
Полум'я охоплювало краї сцени і підбиралось до кінцівок, але вогонь не горить у вогні...
Вибух!
Лічені хвилини до кінця.Бажав випити їх до дна, зловити мить екстазу і злитись з цією грою навіки...
Тиша подрібнювала залишки мозку і вирвалась з зали криком несамовитого захоплення.
Оваціїї життю, яким він жив... допоки завіса не закривала йому очей, помаленьку кладучи знову в домовину.
...
Вона.майже без коментарів.Стоячи в тіні, крала кожен його подих, жест, слово.Крала ті невеликі краплини ейфорії того вечора... без...
Заливав її вином.Вбивав себе у театрі.
Це важко було назвати болем... коли тіло починало розкладатись, гниючи від порожнечі, коли мозок вибухав при кожній згадці, дотику до зовнішнього подразника-світу... коли кожна секунда робила свій поріз на шкірному покриві, коли темрява ламала кістки, примушуючи лізти на стіни через нестачу... її.
Це було гірше болю!.. гірше болю...
Сіре обличчя враз чорніло, відчуваючи чужі іскри життя... Ненавидів їх, ненавидів кожну молекулу оточуючого.
Який сенс?.. Який сенс щось робити і... коли вона...
Забуття знову вкрало спогади.
...
Кілька тижнів у труні і жодної спроби відрити могилу...
Одна за одною зникали думки, кістки перетирались попелом...
Хто?.. Хто дозволив вкрасти небо?.. і зарити в чорнозем...
Але уявні друзі не знали відповідей... лише тиха хода, раптом...
Ні одного слова, ні звуку.Тільки погляд тих болючих очей, закарбованих у серці...
Нічого зайвого.Страшний експеримент.Вибачення навколішки...
"Я померла без тебе..."-"Люба..."
...