Тиша.. увірвалась потоками слів в мій мозок.Безглуздя дарує натхнення.Дива.Чи існують вони на світі?..Сумніви.
Дні котяться один за одним, немов краплини дощу по вікну, банальність.
Світло.Його немає, немає нічого.Тиша.Їж мене, якщо не наїлась, здери шкіру з кісток і викинь рештки на помийку, ти ж нещадна.Вбиваєш, але що мені залишаєтся, я лише живу.
Тиша.. чому ти мовчиш і чому ти така шумна?..Де б узяти сили позбутись тебе, але це нереально, знову сумніви.Якісь почуття, якісь слова, якісь вчинки.Немає сенсу.Так, потрібно шукати.Знову перешкоди.Чого я хочу?..Спокою.Ні, не такого, цей спокій наповнений тобою, тиша.А куди ти сховала мої сни, куди ти поділа мої мрії?..Я сама з собою.Звикла, справді звикла.Хто винен?..Тілки я.А може?..Сумніви, частина третя.
Думки.Дивні.Хоча, їх просто немає.Згадую минуле, нічого особливо.Моменти.Помилки?..Я не робила помилок, всього лиш жила, як і зараз, так і тоді.
На мене чекає світ.Справді?..Частина четверта.
Зима, знову прийшла.Ще один рік якихось справ і проблем, але я щаслива.Лише ти псуєш дні, тиша.Я забуваю себе, але пам'ятаю відчуття.На що здатен людський мозок, а й справді.На все.Як хотіла, так і було.Мені це подобалось, тоді.Не зараз.Тепер я відчуваю різницю, дуже гострий ніж, трохи боляче, але звикла.Я до всього звикаю.
Пишу, наперекір тобі, тиша.Я знаю одну таємницю, яку нізащо не віддам тобі.Я вірю, а це головне.Немає образів та силуетів, є лише віра.Віра у світло, якого немає.Нехай ліхтарі біля дороги, нехай електричні лампи, нехай свічки, але світло.Можливо колись вийде сонце, але до світанку ще довго.
Тиша, я звикну і до тебе, не хвилюйся.Я маю одну таємницю, яку нізащо тобі не віддам...
[300x236]