Сіра скеля під низьким небом,
А на скелі її душа.
Ноги звісивши вниз до землі,
Колискову співає вона.

-Що з тобою, мій любий Янголе,
Хто загнав тебе сюди?
І чому так сумно очі
Опустила сьогодні ти?

-Я не бачу зірок, мій друже,
Заховались вони від нас.
А може вони померли?
Ти прийшов у недобрий час..

-Любий Янголе, що тебе тужить?
На вустах лише усмішки прах.
І постій, чому це з ним поруч
Краплі крові на твоїх губах?

-То не кров, мій любий друже,
То журба моїх мрій і надій,
Вони вбиті жорстоким даром,
Сідай поруч, під вітром не стій.

Дві душі без облич і без одягу,
Без м*язів, кісток і тіл.
Два прозорих потока енергії,
Яких наповнив нещастя біль.

-Я не знаю, мій любий Янголе,
Звідки сльози у твоїх очах,
Поясни мені, мій Ангелику,
Що тримаєш ти у руках?

-То є доля моя невдалая,
Благо, скінчиться скоро все.
Десь внизу під скелею море,
В ньому, друже, тіло моє.

-Не треба, мій любий Янголе,
Ходім назад до людей.
Не дасть вода тобі спокою,
загляни ж до моїх очей!

-Любий друже, співай зі мною
Колискову для щастя й життя.
Може так я присплю їх невірних,
А сама піду в небуття..

-Не лишай мене, мій Янголе,
Я готовий з тобою піти,
Я на себе візьму твоє горе,
Благаю тебе, не йди!

-Любий друже, ти маєш жити,
Повертайся назад до води.
Тепер я вільна і можу летіти,
Я пам*ятатиму тебе завжди.



[347x292]