• Авторизация


Без заголовка 08-01-2010 12:41 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Я вмираю давдцятий раз,
В серці-вакуум почуттів.
Волі зламаний каркас
Сріблом жаху сніг накрив.

Осінь вбито ще до світанку,
Все листя в багровій крові.
Диха холодом вітер зранку,
Я лежу тихо-тихо в землі.

Мої сковані руки і ноги,
Сипле небо на місто скло.
В кого спитать допомоги?
Іншим людям завжди всеодно.

Я знаю, що мала можливість
Врятувати себе від труни.
Якби тільки встигла крила
Відростити собі до зими..
[700x525]
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (2):
Acme 09-01-2010-04:30 удалить
Дякую за те.. що пишите такі вірші.. сповнені Вашими власними почуттями.. вірші де в кожному слові відбиток Вашого дивовижного серця ..
pektoral 10-01-2010-01:14 удалить
можна на "ти"? :)
поезія, то є один з видів мистецької терапії, принаймі для мене. коли біль, жах і весь негатив вкладаєш у вірш. щоб пережити це в одну мить у забути, щоб більше не відчувати це так гостро і свіжо, як раніше, щоб стати вільним від неприємних спогадів і думок. це як виговоритися другові.
тому приємно, що ще хтось цінить твої почуття, і що може вони комусь близкі.
це я маю тобі дякувати..


Комментарии (2): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Без заголовка | pektoral - зів'яле листя | Лента друзей pektoral / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»