[500x340]
Відпускаеш мене, неначе я тобі байдужа. Відпускаеш і робиш вигляд, що ти радий цьому. Тільки, коли приходить ніч, і у пітьмі ти дивишся у мої очі, я бачу, як все зжимається у твоїм серці. І все по-іншому.

І всі слова, що ми - друзі - у прірву, і всі твої байдужі фрази - пустота. І я тримаю ніч, не відпускаю, тримаю зі всіх сил, щоби не наставав ранок і ми знову не ставали друзями.

І я пливу, неначе по річці, вона тиха, премна, мені так добре від того, що хвилі ніжно лоскочуть мое тіло, вечірне сонце золотом покриває мое волосся... та я знаю, що у будь-який момент ця річка може перетворитися у водоворот і я потону... я можу виплити на берег... але не хочу... мені так добре в твоїх хвилях...

Але найбільш за все, я хочу, щоб ця річка перетворилася на океан...



Не пускай мене до рук чужих
Не кажи, що це навіть корисно
Ти не чуєш пісень моїх німих
ти не бачиш з уламків серця намисто...