Настроение сейчас - задумався...

Дивитись фото
І ще фото

[показать]

Файне село Ковалівка знаходиться у Васильківському районі Київської області. По приїзді в село вас чекатиме здивування. Їдучи по дорозі, з обох сторін якої знаходяться звичайні такі поля, центр села вас шокує. Там є і торговий центр, і готель, і гімназія, і фонтан, що світиться вночі, і діючий годинник прямо на газоні, який мабуть видно і з літака, і нова церква, в якій кожні вихідні проводять вінчання не тільки жителі Ковалівки і сусідніх сіл, а і з усієї Київщини.



У хорощу і ясну погоду часто літають винищувачі. Інколи такі віражі закручують, аж шия болить дивитись! Просто поруч, під Васильковом, знаходиться полігон і льотне училище. Ото буває, інколи, набере висоту, вирубить двигун, і з ревом падає вниз. А перед самою землею включає, і знов вверх. А часом пролітає над самими хатами на бриючому польоті.

Не знаю, як вам, а мені то вже не справжнє село. Особливо після того, як у нас в подвір'ї поклали асфальт. Звісно, то в якійсь мірі і добре – нема бруду, можна в баскетбол пограти прямо в подвір'ї, але вже не відчувається та сільска простота, коли по траві у дворі можна покачатись, не боячись замаратись курячим послідом :) Отже, загальне враження про село та наше подвір'я у вас вже є.

На минулому тижні трапилась одна історія, після якої я повірю у всі ті розповіді, де пташки/риби/звірі появляли надзвичайні розумові здібності.

Під дахом повітки (сарай такий великий, хто не знає) живе у гнізді дивна пташечка. Чорна, як смола, а хвіст знизу червоний. У народі їх називають горихвостками. А поруч лавка у тіні старої яблуні і криниця. На тій лавці полюбляє відпочивати Дід - мій рійдний дід, якому вже більше 60-ти років. Так от. Прилітає одного разу ця пташка до нього і починає кружляти навколо лавки, дико цвірінькаючи та видаючи звуки, схожі на клацання затвору в автоматі :) Діда задовбало, пішов пересів на іншу лавку. А пташка за ним. Він туди, і пташка туди, він сюди, і пташка сюди! Думали-гадали, чого ж вона хоче і вирішили полізти перевірити гніздо. Ми знали, що там було трійко пташенят. Зняли гніздо, дивимось, а там вже тільки одне. Троє, вже дорослі, вилетіли. Почали дивитись уважніше, і побачили, що у пташеняти лапка в нитці заплуталась, а іншим краєм нитка десь в гнізді зав'язалась. Ну ми, звісно, обрізали нитку і пустили пташеня по двору поплигати, так як воно вже було доросле і літати ніби вміло.

Якби ж на цьому і хеппі-енд, ан ні. На наступний ранок за погребом, куди вчора поскакало пташеня, ми випадково знайшли декілька пір'їнок, дуже схожих на те пташеня... І більше воно до гнізда не поверталось. А та пташка з тих пір дуже часто прилітає до паркану, що коло криниці і проводить багато часу, видивлюючись і щось шукаючи...

І хто мені тепер після цього скаже про нерозумність братів наших менших?

Цілком вас завіряю у правдивості цієї історії, так як сам був її свідком.