Сьогодні дістався до міста Лева. Ніколи, чуєте, ніколи не їдьте до Львова дорогою з Луцька. 120 кілометрів я їхав 3 години. Такого жахіття, (є інший епітет, але не вмію матюгатись українською на цей час), я не бачів у жодной області нашої держави. Це дуже сумно. Також був здивован, коли о десятій вечора у місті не було вуличного освітлення. З'явилося ближче до одинадцятої. Досить незвично їхати великим містом у темряві. Чому так? Напевно, заощаджують. У Днепрі теж економлять, але інакше: світло є майже відразу, як починає затьмарюватись, але вирубають досить рано, десь об одинадцятої годині, може трохи пізнише. Лише у Київі завжди світло і тепло, такий висновок я роблю, об'їздив пів країни. Це пригнічує. Жити у столиці, з цього боку, досить приємно, але з чого б то такі привілеї для купки людей, коли вся країна потерпає від нестачі коштів - мені незрозуміло. Ну, як незрозуміло...Звістно, все зрозуміло. Бридко мені жити у столиці. Хоча і досить комфортно.

Як ви помітли, пишу ці рядки українською. По-перше - тренуюсь, адже успіх у моєї справі залежить, насамперед, у здібності знаходити спільну мову з покупцями. Неможливо знайти її, не розмовляючи на мові свого співрозмовника, це зрозуміло без академій. По-друге - просто цікаво розмовляти мовою. Нібито непогано вчився цьому предмету у школі, та й на слух вона приемна досить для мене. Але незвично так - капець:) Трохи розгублююсь розмовляючи з людиною, але це справа часу, впевнен.

Добраніч, панове.