
Сумно... Без причини. Зі мною таке часто трапляється. Просто так. Подобається то один, то інший, то всі зразу. Що робити з серцем? Постійно згадую його, а його немає в живих. Усе шкереберть. Дощ... Може, це він на небі плаче? О Боже, Діана, годі цих пустих думок. Нема, помер. Іду до Юлі. Може, стане легше. Повернуся, то ще напишу. Блін, мені ще стільки вчити для вступних іспитів. Ппц!!! Ну, мабуть, все!!! Бажаю, щоб на вас дощ не діяв так депресивно! Цілую!