Настроение сейчас - мда...
Про пояси вірності ми знаємо небагато. Загалом, усі знання закінчуються на одній байці: чоловіки-лицарі залишали таке "блокування" на своїх дамах, коли відправлялися в далеку подорож. Версія стара і доволі варварська. З дитинства ми звикли приймати її як належне, проте рідко задумувалися, що таке провести три тижні, місяць, рік, зрештою, кілька років у залізі.
Хоча лицарі були подекуди доволі безжалісними, важко уявити, що хтось здатен залишити жінку в подібному становищі надовго. Нарешті, де гарантія того, що чоловік повернеться? Смертність у часи Середньовіччя була підвищеною: гинули як не на полі бою, так від чуми.
Друга причина, що змушує задуматися: а де ж ті романтичні високі ідеали, про які ми звикли читати у книжках про Середньовіччя? Невже побачення при місяці на балконі із прекрасними баладами та троянда на згадку закінчувалися, врешті-решт, подружньою недовірою, підкріпленою залізними путами?
Науковці та історики, а позатим і люди, які просто цкавляться історією Середньовіччя, спростовують страшну теорію і пропонують достатньо красиву версію - дама сама вирішувала: носити їй пояс чи ні.
Як відомо, жінкам шляхетного походження інколи доводилося переїжджати з місця на місце. У таких мандрівках, у залежності від статусу, даму могли супроводжувати слуги чи охоронці, але це не убезпечувало її від нападу злочинців. У таких випадках найголовнішим завданням для дами було зберегти... Ні, не цінності й не речі. Зберегти потрібно було свою честь та добре ім’я роду. Адже грабіжник при нападі міг не обійтися вбивством охоронця і крадіжкою якоїсь реліквії. Найстрашнішим для жінки могло виявитися бажання нападника зґвалтувати жертву. Народити дитину від розбійника - це гріх і ганьба, від якої дама вже ніколи не позбавилася б.
Отже, пояс вірності - це своєрідний жіночий спосіб самозахисту. Така теорія цікава тим, що доводить, що жінка не була такою вже безправною іграшкою в руках чоловіка-тирана. Середньовічна дама могла й сама подбати про себе та свою честь.
[600x388]
