Оце захотілося…так захотілося написати саме на українській…написати якусь звичну нісенітницю, але все ж) Від любого злопця(хлопець;-)) чую часто зараз українську, то й служить це, мабуть, підґрунтям до мого цього пориву. А у нього, як мені здається, таке виривається в зв’язку з тим, що у нього в класі кілька хлопців і дівчат розмовляють українською і він з ними так само. Ось)
Якесь все одноманітне останнім часом, хоч і незвичне трохи в тому плані, що трохи інакше. Помічаю, що починаю плутати дні. Сьогодні середа, а думається, що після пар я йду кудись, наче як в четвер. Або ось сьогодні не поїхала зранку з моїм коханим в школу. (Чи то…в інститут) тут теж плутанина) і вже здається, що завтра п’ятниця, хоча вже буде субота і з ним я не бачусь(((
ще незвично після якого не є, але ЛІТА майже не бачитись з коханим. Це пригнічує…(( і нічого не зробиш. Пройшло якихось 3 місяці, а для мене вічність, вічність сидіти на парах і чекати можливості Йому подзвонити, вічність сидіти на перерві і не знати, чим себе зайняти. А ще 5 років!!!!!!!!!!!!!! в найкращому випадку! а то й більше. Як це пережити, як прискорити, як не втратити все найдорожче, здобуте за місяці чи роки..?!!!
так і існую на автопілоті, щоб не занадто засмучуватись і не радіти, бо ж нічому.