Угу. ВОт я на МехМаш и собрался. Ну или на ФАКС - не знаю даже что больше по душе:)
Я вон хочу на мехмаш идти по специальности "проектування ы виготовлення аерокосмічних апаратів", а родители гооврят "И где ты будеш работать? На Антонова? Не смешно...". Вобщем хреново всё стало. Раньше было легче...

я раньше не жила-не знаю...))

"-А ты что при комунистах лучше жил?!
- Да, я при комунистах еще как жил.... Оденут, накормят, в садик отправят, лазь там целый день, делай что хош... Я б всю жизнь жил так, как при комунистах."
Это с баша))
А по теме, то это правда. И как же это пугает, что выберешь себе неправильный путь, и вся жизнь под откос.... Я с тобой говориа уже много раз на эту тему. Когда ты работаешь много на нелюбимой работе, чтоб получать деньги... И ведь по-сути вся жизнь проходит на эту самую работу. Пять дней в неделю, по пол суток.... Мне страшно прожить жизнь зря. Работать надо, чтобы жить, а не жить чтобы работать.

Я раньше не жил. Но если "раньше" люди учились там и на тех на кого они хотели, то сейчас основной критерий оценки профессии - это сколько и насколько легко можна заработать.
Это рынок, а рынок теперь - вся наша будущая жизнь. Кто больше заплатит - тому и продадимся. А на образование по большому счёту плевать. Потому что большинство из нас(я имею ввиду наш класс) пойдут на технические профессии. А технари нужны где? Правильно - на радиорынке чтобы мобилки чинить(это ФЭЛ) или на АЭС где-то чёрт-знает-где(это ФЕА). Так что если душа моя лежит к авиации - то работать в своё удовольствие и при этом ни в чём себе не отказывать будет весьма проблематично...

Ваня,я раджу тобі йти туди,куди хочеш.
Прямо як я...вже вирішила...хоча і думаю часто(чи епітет "постійно" тут більше доречний?) про те,що,можливо,в мене надто мало знань і ше менше здібностей...
а насправді зараз,я вважаю,для нас немає нічого важливішого принаймні за цей вибір...та і за "вибір" взагалі.адже ми-молодь.ми будуємо нашу державу:її культуру,економіку,політику.майбутнє за нами.і ні за ким іншим.а це,погодьтесь,дещо відповідально...

досить страшно іноді усвідомлювати відповідальність...

А мені страшно усвідомлювати трохи інше. Що скоріше за все вся ця "молодь", що ми станемо байдужими і до долі нашої країни, і до того, чи зайняяті ми улюбленою справої. Мені страшно, що нас турбуватимуть лише ггроші, лише вигідність всього, що нас оточує. Що чудові думки, такі, про які казав Ваня, що вони викликатимуть у нас лише посмішку "пожившого на свете челавека". Що мрії не значитимуть для нас нічого... Я боюсь, що ми виростемоо з цього віку, коли так чудово все-таки, незважаючи ні на що, вірити у ідеали, у можливість щасливого і правильного життя. Страшно, що житття зруйнує наші мрії.

kariotka, о,так...
цирковой_уродец, мабуть,це справді станеться.питання лише в тому,у якій мірі.звичайно
,нас турбуватимуть матеріальні речі.а як же?адже ми будуватимемо своє життя самотужки,самі будемо годувати себе...(на днях говорила з Танєю,що дивно,що нам доведеться щовечора мити посуд!!адже так і буде,не інакше.ось що дивує!)
питання у тому,наскільки ми у це заглибимось.іноді мені заважають мої мрії,бо їх невимовно багато...тому,я думаю,що принаймні мріяти не перестану)))
крім того,хотілося б зазаначити,що і у нашому віці(а він не такий малий) є люди,яких цікавить лише матеріальне.то може ми ВЖЕ оминули межу,коли милі створіннячка перетворюються на меркантильних потвор?хочеться в це вірити)))от я і вірю)))

Div4a, Надихає)
Ну, те, що нас турбуватимуть матеріальні речі, то то зрозуміло, це і зараз є, але там ключовим словом має бути ТІЛЬКИ матеріальні. Ну, а ще можливо, я здивую вас з Танею, але я вже мою посуд щовечора.... Ну або щоночі, якщо взяти до уваги, що ця процедура проходить в мене перед сном)

Ооооооооо......а ми з Настєю по черзі.

я мию,коли є натхнення або коли нема вдома бабусі і в мене є час

У. А у меня ненакого спихнуть - ток на меня. ПРиходится тож этим делом заниматся:D

О_о вперше чую, щоб посуд мили НАТХНЕННО... дивуэш з кожним днем)))