Кажуть, що життя – як зебра: в ньому чергуються білі й чорні смуги, тобто моменти приємні і не дуже…І обов’язково за білою смугою йде чорна, а за чорною – біла. І це майже так і є. От тільки можуть додаватись ще й сірі смуги, утворені шляхом злиття білих і чорних. В цій сірій смузі все по-буденному – нема забагато приємного, щасливого, але й нема занадто неприємного сумного, тому вона й банальна. Навіть можна задатись питанням, що ж краще – сіра без невдач і проблем, але й без надмірного щастя, чи все ж біла з її по-справжньому щасливими моментами і з нею ж обов’язкова чорна..? Кому як: одним хочеться аби вони відчули на повну вибухово щасливі миті, хоч і знають, що після них не забаряться по-чорному невдачливі, а інших і сірі будні задовольняють – хоч нема великого щастя, а все ж і великих/малих невдач разом з тим.
Сіра смуга може бути безмежно товстою, тоді як у булій і чорній спостерігається несправедливість – чорна набагато товща і триваліша за білу..! А це трохи не влаштовує. Є, звичайно, способи трохи замаскувати чорну смугу…ну, там, наприклад, посміхатися, не надавати великого значення невдачам і поразкам, але ж як довго зможе людина маскуватись..? Для цього потрібно мати силу волі, а її в багатьох нема, та й у сильніших вона теж може відмовити…
* * *
Ось такий вийшов пост-роздум… У голові крутились різні запитання без відповідей, тож вирішила їх занотувати. Можливо, хтось інший зможе мені роз’яснити…


P.S. Як все-таки зручно і корисно кудись «скинути» свої думки…В голові тоді є місце для інших другорядних дрібних думок, та й вночі ліпше спиться:) ато як почнуть роїтись думки з всілякими питаннями без відповідей, то не знаєш куди від них подітись, бо ж хочеться все-таки на кожне знайти відповідь…