Щоденник-це ніщо інше як мої емоції…хоч тут я можу на повну виразити те, що іноді приховую в своїй душі, що не виражаю на людях…

***

Музика – широке поняття, яке викликає різні асоціації. Музика допомагає людині позбутись поганого настрою, на деякий час забутись, не згадуючи про якісь поточні проблеми, підняти той же настрій, також може нагадати деякі моменти з минулого і підказати, що робити в майбутньому. А ще, як нещодавно виявилось, вона може зближати людей…досить корисно, правда, ж?;) З чого такі висновки поясню своєю історією…

Літо…тільки-но продзвенів останній дзвоник, всі розійшлись, не прощаючись як потрібно було б…мабуть, одна я буду влітку сумувати за кожним унікалом з мого класу, але така я є і нічого з цим не пороблю:) мій клас – це ніби та оболонка, в якій я існую і без якої не можу. Звісно, скоро цієї оболонки не буде, і сподіваюсь, що я це з часом переживу.
У всіх різні плани на літо, от і мені вже завтра їхати до табору, до першого і, мабуть, останнього табору. Всі діти з мого «отряду» були молодшими за мене - віком від 13 років. Подруги мені казали, що це поганенько, але я так дуже й не переймалась, бо з трохи іншого боку це й добре. Так от був тут один хлопець, йому 14 років, хоч і мав вигляд 15-16-річного, волосся спадає йому на очі, отже, такий собі «псевдо-емо», слухає щось важке, ходить часто сам-один, слухаючи свій плеєр, частенько крутить швидко головою в різні сторони, мабуть, в такт музиці…Як я зраділа, що хтось тут слухає щось подібне до моїх музичних уподобань! Розмова в нас постійно «не клеїлась». Спілкувався він з іншою і коли заходив до нашої дівчачої кімнати, мені ставало трохи заздрісно. Не повірите чому…мені було заздрісно тому, як він віддавався музиці, по-іншому не скажеш, і не соромився робити ті рухи, які відповідали музиці, її ритму, і в такі моменти був досить природним і не приховував цього. Як би я хтіла так само, як він, робити ті рухи, які б вимагала музика..!
І ось сталось так, що мені подруга дала свого плеєра, куди я занесла улюблені треки…З цього плеєра, а точніше з того, що було всередині нього, тобто музики, все й почалось…
Повернулась я до табору, ввімкнула плеєр і сиджу собі на ліжку, слухаю…Різні хлопці й дівчата зібрались в кімнаті, а я не зважаю…І от приходить псевдо-емо-хлопець:) Я й далі не зважаю, бо подумала, що він так само, як і завжди буде не зважати на мене. Але ж ні, підійшов, запитав, що слухаю, попросив один навушник…І почалось: «Та, це не прикольне, нецікаве», а тоді: «Ой, Рас мус-круто! Ой, Pain – необроблена версія, клас!» і т.ін. І відтоді постійно просив плеєр послухати, а я взамін взяла його плеєр, модний з динаміками по боках, щоб можна було без навушників слухати, правда, трохи вже розламаний, але то нічого, головне, щоб грав. У нього була музика важча за мою, тож я слухала для «загального розвитку» і заодно дещо й подобалось…
На днях намічався футбол нашого «отряду»(звався АД) з іншим, тож потрібно було піти. Я пообіцяла прийти пізніше і залишилась в кімнаті. Я слухала плеєр Діми(псевдо-емо), а він прийшов теж до кімнати і слухав мій. Так ми й сиділи мовчки вдвох, слухаючи музику. Потім мені потрібно було піти в інший корпус і я вирішила залишити йому його плеєр, але «свій» не забрала. От я повертаюсь в кімнату, нікого ніде нема – всі ж на футболі, підходжу до ліжка, а там Дімин плеєр мене дожидається:) Така дрібниця, а мені так приємно було!;) Беру плеєр, йду на футбол на пляж заодно із ввімкнутою музикою. На пляжі він стоїть з дівчиною, тож я не заважала, не підходила до них, а тільки проходила повз, йшла далі і знову верталась, все слухаючи музику і намагаючись в такт махати головою чи руками…Потім стала недалеко від Діми, а він сміється і жартує з мене, з моїх рухів:) Та не по-злому, а по-доброму. Я кажу йому, що не можу, як він, головою махати, а він радить вибивати такт ногою-так і роблю…Знову ходила, тоді стала на піску і знаю, що якщо не буду підходити до нього, то він сам підійде і проявить хоч якийсь інтерес…так воно і сталось!:) трохи порозмовляли…Цікава він людина, до того ж добра й ніжна, що рідко буває. А все, мабуть, тому, що сестру молодшу має, тож і до дівчат з повагою й ніжністю ставиться. А його фраза: «жінка після того, як народить, стає молодшою» мене просто вбила(в хорошому плані). Цей хлопець, справді, гарна людина, та не довелось мені з ним довше 2 днів спілкуватись по-людськи щиро й добре…А я ще думала: «як це так гарно виходить? ще відпочинок у таборі тільки-но почався, а в мене все так добре. То ж завжди все найкраще під кінець трапляється…» А воно і було кінцем, бо в один з днів мені довелось зібрати речі і покинути табір. Коли востаннє виходила з кімнати, зустріла Діму в коридорі: він - «уїжджаєш?», я – «так, а точніше – швидка допомога забирає…»
Так я поїхала і жалкувала, що з ним більш не побачусь…людей добрих на світі так все-таки мало…
Я навіть в асьці його шукала, але не знайшла. Тільки образ його закарбувався в пам’яті і тільки іноді сниться в снах…

P.S. Одне з найкращих дарунків цього життя – це чудові люди, які зустрічаються не так часто на шляху життєвому…