Настроение сейчас - небелиця

В останні місяці навчального року чомусь багато думалось про те, що б було, якби мене враз не стало(м’яко кажучи)…Потім не хотілось про подібне думати, бо ще можна накликати і все таке, але ж думалось…До того ж цікаво, що ж відбувається після кінця життя людини на землі…
І от одного разу сталося – забрали в лікарню робити досить просту операцію, але так як хвороба вже загострилась, операція була вчасною. Коли йшла в медпункт, думала, чи правильно зробила, що звернулась, можливо, не потрібно було нікому казати про погане самопочуття і стерпіти..? До того ж я була на 90% впевненою, що всі аналізи будуть, як завжди, гарними. Але все виявилось гірше, ніж здавалось і тільки думка про те, що б могло статись, якби терпіла й далі мене нажахала, бо нещодавні думки справдилися б…

Коли прокинулась від операції я схлипувала, а носом дихнути не могла – плакала без сліз…Перед операцією заспокоювала себе, що такі операції роблять майже всім і мало не щодня, але десь далеко в душі боялась. І от після операції це проявилось в сльозах, бо себе було шкода…Можливо, комусь і подобається, коли його ріжуть якісь посторонні люди, але мені точно – ні! І я не хочу знову коли-небудь терпіти операцію і реабілітаційний період після неї!

Можливо, не багато замислювались над тим, що дріб’язкова хвороба може бути фатальною…Ось так живеш і не знаєш де впадеш і завдяки чому: чи хворобі, чи людині, чи природі…