як хочеться іноді кудись піти...далі від гамірного суспільства...від мільйонів поглядів...і побути на самоті з собою...хоча ні...завжди буде небо,вітер,шелестіння трав і дерев,які не дадуть тобі бути самотнім ніколи!
а ще,можливо,буде з тобою все-таки один погляд...але він тобі буде найприємнішим х усіх і з ним ти зможеш бути завжди,бо він тобі ніколи не наскучить,бо він тобі наймиліший...от коли знайдеш такий погляд,вважай,що ти найщасливіший,бо в ньому і радість,і підтримка,і розуміння...