• Авторизация
Дневник _Notka_ Лента друзей - Дневник - Полная версия


Стихи о войне 10-05-2014 09:03 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Вірші про війну
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро — водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком —
кривавий світ, обвуглена зоря! —
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, —

той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав — осипалась стіна.

Ліна Костенко
Мой первый стих, написанный в окопе
На взрывом развороченной стене,
Когда теряло звёзды в гороскопе
Расстрелянное детство на войне.

Лилась огнём с небес вулкана лава.
Горела хата. Ночь казалась днём.
Захлебывалась наша переправа,
И Днепр взлетал – водою и огнём.

Земля гудела. Страшно плакал мальчик.
Крестилась баба, и кончался хлеб.
Трясло от взрывов узенький окопчик,
Где мы ютились волею судеб.

О жуткий страх недетских тех сражений,
Какой же от него на сердце след!
Как передать стихами? Да сумею ль,
Чтобы душе навек не онеметь?

То прыгало не зайчиком, не волком –
Кровавый свет, обуглена заря!
Я выводила чуть ли не осколком
Большие буквы, как из букваря,

Стишок тот первый, к краю прислоняясь,
Чтоб посветила в темноте война.
Какой стишок, теперь уж и не знаю.
Снаряд упал – осыпалась стена.

Анна Дудка

* * *
Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
а не проживши й півжиття!

Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
у снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,
які несказані слова...
Тут на одному обеліску
є навіть пошта польова.

Ліна Костенко

* * *
Мала мати трьох синів,
Трьох синів, як ясенів.
Доглядала, берегла,
Всю любов їм віддала,
Тільки б дужими росли
І щасливо вік жили.
Три кохання, три весни,
Три сини, як ясени,
А вона на всіх одна,
Наче ластівка вона.

Мов для себе берегла,
Та Вітчизні віддала.
Грім ударив з далини,
І пішли її сини...
За Дніпром упав Іван,
За Карпатами — Богдан,
І донині там вони
Зупиняють шал війни.
Тільки менший, Ярослав,
Невідомо де упав.

Три кохання, три весни,
Три сини, як ясени.
Залишилася одна,—
Од синів — лиш імена.
Ой літа, ой жур-біда,
Не повернуться літа...
Мала мати трьох синів,
Трьох синів, як ясенів.

О. Лупій
ДЕ ХОВАЄТЬСЯ ВІЙНА?


— Де ховається війна? —
Запитав онук у діда.
— Хто її, онучку, зна... —
Одне слово, дід не відав.

А ховається війна
Недалеко від людей.
Знав хлопчина, де вона,
І повів діда в музей.

Цілий день його водив,
Показав усе підряд.
Скільки там усяких див:
Мін, снарядів і гармат!

Є землянка, дот, багнет,
Танк, що якось уцілів,
А на дубі — кулемет,
Мов гніздо яких буслів.

Клекотали там «бусли»,
Аж здіймався ураган...
Показав онук малий
Діду «мінський казан».

Ой кипіло на вітрах
В «казані» тім від атак,
Що і досі бере жах.
— Ти боїшся, діду?
— Так.
Здивувавсь онук: — Постій,
Ти ж був мужній партизан...

— Слухай, любий друже мій, —
Дід зітхнув, тоді сказав:

— Бач, страшніше, як війна,
У житті нема біди.
Хай зостанеться вона
У музеї назавжди.


В. Вішко




Здесь раньше вставала земля на дыбы,
А нынче — гранитные плиты.
Здесь нет ни одной персональной судьбы —
Все судьбы в единую слиты.

Владимир Высоцкий
[показать]
фото: Братская могила и памятник Воинам-освободителям на 2-м городском кладбище, Пушкинская, 102, г. Харьков
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (2):
galina_gasanenko 10-05-2014-20:07 удалить
Бач, страшніше, як війна,
У житті нема біди.
Хай зостанеться вона
У музеї назавжди.
.....Золотые слова....
Обратиться - Ответить - К полной версии


Комментарии (2): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Стихи о войне | _Notka_ - Песенник. Весенняя Симфония | Лента друзей _Notka_ / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»