написав нєфоровське євангеліє

Християнство – це не формальний тип мислення.

Нєфоровськє Євангеліє by MAKC Troglodit

Начало. Начала не було. Завжди був той, кого ми називаємо кодовим іменем Бог. Він був завжди. Це в голову не влазить. Він був вічність тому назад. І його хобі – щось творити. Він вигадував нові речі, нові світи, я й сам не знаю, що він вигадував. Але він класний художник, хімік, фізик, інженер, лінгвіст, і взагалі я таких умних слів не знаю, щоб описати Бога. Карочє Бог рішив створити щось безсмертне. Таке, як він сам. Це взагалі небезпечно – гратися з вічністю. І він створив слуг – янголів. Я не бачив які вони, та знаю що бувають різні – і по 4 крила, і по 2 і взагалі вони діляться за видами і підвидами .

Ну от одного самого красивого Бог поставив лідером по прославленню. Його звали Син Зорі, а одним словом – Люцифер. І от Люцифер загордився от собствєнной понтовості. І рішив, що може бути такий, як Бог. Поставив себе рівним з ним. Ну Бог Люцифера і його коллєг рішив наказати. Створив місце, під кодовою назвою Ад. Ну там мєгаотстойно і боляче. Хотя сковородок із смолою ніхто там не наблюдав. Там просто місце болі. Я там не був і не хочу. Ну його в баню. І вигнав Бог Люцифера з неба, та ще не вкинув в пекло. Чому? Тому що Бог знав на перед, як використати цю ситуацію, і обернути все на свою користь. Бог планував створити людей, а так як ангели майже половина виявилися зрадниками, Бог рішив тестувати людей. І забрати до себе тільки вірних, а тих, хто вибрав сатану – відправити розділяти його долю.

Ну от Бог почав творити щось новеньке. Знову безсмертне. Він уже рішив творити не слуг – у нього вони вже є. Він рішив творити щось глибше. Щось схоже на себе. Ну й створив наш світ та нас. І в чому прикол, що Бог закохався у власне творіння. У нас. Він нас полюбив всім серцем. Просто душа наша – така глибока й оригінальна, що ні один психолог досі не розкрив все повністю. Я сам себе не знаю мабуть. Так от Бог просто закохався. І планував прожити вічність з людьми. Він нас створив безсмертними. Але Бог хотів любові та поваги у відповідь. І рішив провірити це. Він дав елементарне правило – йому було важливо дізнатися, чи будуть його слухати чи ні. На жаль, ніхто Бога не послухав. Це був гріх. Перший. Та не останній. Тоді люди померли. Духовно. Плюс до того лишились безсмертя, і чухали себе отстойно. Ну одним словом люди плодились як таракани, грішили, і їм Бог був по барабану. Тільки там декілька людей були вірні йому. Ну Бог і каже – замочу всіх невірних. В прямому смислі. І замочив. Тіпа потоп. Ну а вижило там 7 людей кажись. Які знову почали плодиться як таракани. Але Бог рішив зробити собі народ, який буде вірний йому. І от там був чувак , у нього родились діти, у дітей – ще діти – карочє за пару сотєн лєт була вже не кісла толпа. Бог завжди був рядом, і дав їм Закон, по якому жити. Вкратце закон казав, що таке гріх. Потом казав, що плата за гріх – смерть людини. Але жити без гріха все життя – нереально. І тому щоб не перебити усіх, а тому хто всіх перебив зробити харакірі, рішили, що будуть убивати овець, ну і всякий ВРХ як жертву за власні гріхи . Закон також торкався багатьох аспектів життя – гігієна, культура, і т.д. І назвав народ Ізраїль. Тоді були напряжні часи. Все рішалось мечем. Всі трощили один одного. Війна давала прибуток, і всі, хто сильний, попускали слабих. Ну Бог і каже народу будете зі мною – допоможу у війні. Якщо ні – буде вам глина від сусідів. Та в принципі ізраїльтяни були  як перекотиполе – то служать Богу, то ні. І так всю історію. Як у Бога терплячки на них хватило, не знаю. Та Бог їм пообіцяв – буду з вами. А слово його – не на вітер. А ще він пообіцяв Спасителя.

Ну ізраїльтяни не доганяли, шо це за спаситель, думали що це буде цар, який всіх сусідів замочить, і зробить Ізраїль мегасильной країною, яка буде сама понтова страна в світі. Бог обращався до ізраїльтян через пророків, та в основному пророків трощили. Закон обріс всякими забобонами, а священство зайнялось політикою. Звісно, були люди, які були вірні Богу, але як народ Ізраїль відступив від Бога.

Але Бог не забув про обітницю послати спасителя. Але він це зробив дуже не стандартно. Діва (дєвствєнница) завагітніла. І родила сина. Пєдсовєт рішив назвати його Ісус. Все життя Ісус прожив без жодного гріха.  Я знаю, як це йому удавалось. Навєрно це і йому було напряжно. Прикинь, якщо хтось напрягає ,щоб не увалить в голову с ногі, або навіть щоб не роздратуватися. Або там мало чи шо гріхів різних, які щодня робимо. Одним словом, Ісус був нєфором – такого як він не було й не буде. Ісус проголосив – я Спаситель. І свої слова доказував різними надприродними явищами – обламував священників-бюрократів, воскрешав мертвих, виганяв демонів з людей, ходив по воді, угамовував бурю, і учив. Ісус вказував людям на ціль їхнього існування – близькість з Богом, що духовне і вічне важливіше фізичного, тому що все має кінець, а душа - вічна.   

Він вибрав собі учнів, і їм багато чого розказував. Та й вони не доганяли тєми. Один думав, що Ісус стане царем, і звільнить Ізраїль від Римської імперії. Тормозив реально. Та Ісус казав – хто повірить, що я Спаситель, житиме вічно.

Ну а ізраїльські священики, які б повинні упізнати зразу обіцяного спасителя, так погрузли в законах, політиці, і всякої фігні, що рішили вбити Ісуса. Він ламав їм всю малину. Плюс при людях їх попускав. Ну а так як Ісус став мега популярний, просто так його замочіть не удавалось. Ісус знав все на перед, і йому було трудненько все це перенести. Він казав учням – я умру, та воскресну. Учні відповідали – гоніш чувак. Вони не представляли Ісуса мертвим.

Та в Ісуса була ціль – звільнити людей від закону. Та дати нормальне свободне життя без списку правил і заборон. Бо закон тільки показує, що таке гріх, та не звільняє від нього. Чисто інформаційна штука. Закон показував людям, що вони ніколи в житті не будуть ідеальними. Закон ніхто не виконав. Всі грішили. За це нагорода – смерть. Бог так полюбив людей, що рішив сам померти за них. Це схоже на закохану пару, коли один цінить другого більше, ніж себе. Бог рішив – „краще я умру, ніж вони. Я їх дуже люблю”. І  от один западліст Іуда рішив, що нема сенсу бути з Ісусом. Пішов, і домовився з священиками, як здати  їм Ісуса. Ну не довго думаючи толпа подорвалась, і погребла до саду, де був Ісус з учнями. Ісуса заламали, побили. Потім привели до римського правителя Пілата – самі не мали дозволу його мочіть. Ну й кажуть – Ісус бунтар! Себе Царем і Спасителем величає. Пілат думав-думав і каже, ну нада замочіть так нада. Карочє Ісуса так отпінали, що лиця не видно було. Ну звєрські поіздівались одним словом. Потім його розіп’яли. Теоретично на хресті вмирають день-два, а то й більше. Це була позорна смерть. Так вбивали тільки бандюков. Учні розбіглися, і не доганяли, шо трапилось. Одним словом, Ісус помер, і його поховали в печері. Учні зібрались на хаті, боялися і думали, що робити далі. Думали, що якщо їхнього лідера замочили, то скоро й до них доберуться. А Іуда пішов і повісився. Висів там довго – ніхто не хотів його знімати.

Ну от через 2 дня Ісус воскрес. Ожив. І появився одній дєвушке. Ну вона прозрєла і побігла до толпи й каже – Ісус живий. А їй кажуть – гоніш ти. У тебе жестокі глюкі, і кришу подорвало. Ну а так як вона стояла на своєму, то 2 учня поперлись подивиться, правда чи ні це все. Приходять – а в печері нікого. Тільки плащ, в який завернули Ісуса при похованні.

Ну вони прозрєлі тоже, і побігли назад. Приходять, а їм кажуть – чувакі, ми бачили Ісуса! Карочє Ісус тусив з ними 40 днів десь,  і потім каже – за ваш гріх заплачено. Йдіть, розкажіть це всім. Научіть всі народи. По всьому світу. Я буду з вами. Дух Святий вам допоможе. Дасть силу, і все необхідне. А потім почав підійматися вгору, поки не пропав з їхнього зору. Ну вся толпа була шокована. Вони пішли назад, почали молитися, і Дух Святий зійшов на них. Просто вони відчули, що це час ти розказати всім про Ісуса. Їх аж перло. Толпа подорвалась, і всім  розказували ,що Ісус – Бог. Він заплатив ціною свого життя за гріхи кожного, хто повірить в це. Це наче коли за кожним є досьє з переліком гріхів, а Ісус каже – я беру все на себе, бо я тебе люблю. А ти живи з чистим листочком, де немає жодного гріха. Всі, хто це приймав, в Божих очах ставали безгрішні – за все заплачено!!!

Ну а священикам ця тєма не захавалась, і вони начали трощіть християн. Плюс римляни підключились до цього після пожару в Римі, коли все звернули на християн. Одним словом, в таких обставинах було видно, хто вірить, а хто понтується.

Де вони брали силу йти за Богом? Просто сам Бог їх підтримував. Просто їхні очі відкрилися. Вони зрозуміли, що це – правда. Тут не потрібно научних доказів – тут потрібна віра. Та коли ти відчуваєш, як Бог стукає в серце, і ти відкриєшся для нього – ти відчуєш таке, що вище всіх доказів!

Чому Ісус помер? Щоб за гріх було заплачено! Що він хоче? Любові... Ісус нікого не пресує. Любов ніколи не пресує. Він дав 100% свободу волі. Він хоче прожити вічність з тими, хто дійсно Його любить, і цінує. Я б теж не хотів би жити з тією людиною, яка мене не кохає. Як би сильно я її не кохав.

Бог є любов. Бог всемогутній, вічний, мудрий. Я все й не перечислю. Він великий. Увесь космос може вміститься у нього в долоні, хоча я космосу не можу уявити. Хтоя такий, що Бог захотів мене спасати, та ще й дати нове вічне життя? Люди – безсмертні. Просто їх тіло смертне. А ми самі, душа – буде жити вічно. Де – нам вибирати.

Християнство – це не релігія. Релігія мертва, а Ісус – живий. Він наповнює наші серця. Бо всі ми відчуваємо пустоту всередині. Тільки Бог заповнить її. Він знає майбутнє, і тому може підказати самий оптимальний варіант нашого життя, якщо ми захочемо прислухатися до нього.

Та життя християнина – це війна все ж таки. Духовна війна, коли сатана намагається нас розтрощити і відвернути  від Бога. Але той, хто в нас, сильніший!

Що я маю як християнин?

Впевненість у майбутньому, бо я довіряю Богу! Ціль життя – йти за Богом, прислухатися до його слів, насолоджуватися повнотою в житті! Вічне життя – а не існування! Маю чудових друзів, мою сім‘ю! Я маю все необхідне для нормальної житухі! Маю свободу не грішити!!!

Що я втрачаю?

 Я втрачаю відчуття будуна з утра. Ще я втрачаю відчуття обдолбаності. Втрачаю самотність. Втрачаю немічність. Втрачаю невпевненість. Втрачаю залежність. Блін пів жизні втрачаю ;)))

Що Бог требує? Нічого. Він не требує. Він любить, і стукає до кожного в серце – чи не звернуть уваги.

Він хотів би, щоб його жертва ради нас була для нас цінною, і щоб ми полюбили його у відповідь – свою любов він уже доказав. Бог так полюбив світ, що віддав своє життя, щоб кожен хто вірить в Нього, не помер, а мав життя вічне. От і все християнство – в житті по благодаті та в любові до Бога. І м’ясово отриваться з толпами нєфоров-християн.

Більше інформації – на офіційному сайті Бога „Біблія”