У літа сів аккумулятор, нажаль, заряджатися йому теперь не дві години, а вісім довгих місяців очикування. Листя з тополь вже лежить понад поребриками на дорозі. Ми провтикали це літо. Повністю провально його провтикали. Ми не гасали по Криму на велосипедах, не літали закородон ( Турция - то весною), майже не були на річці, навіть в сусідній Донецьк не їздили, я вже не кажу про Львів. Зараз ми не маєм часу цього виправити, бо справи вижніші за літо. А взимку не буде чого згадати.

А ще дуже хочу полетіти на відпочинок разом зі своїми батьками, али татик ніяк не знайде часу поїхати зробити собі загран.

Привет, это был очередной пост, который я каждый год пишу в конце лета. Ну не могу я смириться с тем, что оно кончается