Довгі вузкі вулиці..сонце..осіннє холодне сонце
Плеєр грає щось давно набридле, думки ж уносять за обрій..
Сумно..чомусь не маю бажання шукати вихід..
Невпевненно крокую по незнайомій вулиці, як в фільмах про війну, хочется бігти необертаючись..
На годиннику півшостого..час спливає під шум ранькової поливальної машини..
Думки, які закрадаються всередину, не встигають навіть розутися..не хочу думати
Через деякий час все повернеться в своє русло..і цей марний сон залишиться назавжди в пітьмі минулого..
Мене не відпускає лише одна річ..Я ніколи не стану іншим.
Що не вистачає мені теперішньому?...