Мрія про світ.

я дивилась на місяць.. бачила й зорі..
всередині море.. таке солоне..
розпач.. хвилі.. німі.. й не мої..
нащо? чому так? навіщо таке горе?

щойно з тепла, зара в тепло,
а у серці так холодно..
тут і зараз я допомогла..
і сама для себе вмерла..

знов згадує... знов гикаю..
знов під ніс собі мугикаю..
давлюся сльзами, коли все чудово,
впадаю у темряву, коли все гуйово..

я дивна.. напевне... холодна напевне..
то чому ж я всім тепла..

руки зводить німіння.. я змерзла..
мене торкаються знов.. я тепла..
зігріла, зловила і зарево звила..
всім чудово.. а я замерзла..

чого б це було так завжди..
знаю як.. бо просто знаю..
ти повернешся.. а мені - сиди й жди..
ось те все, що я маю..

і так буде довго.. так буде вогко
очам.. щоночі.. щоранку..
очі розплющив, а все пливе -
бо сльози ві сні пролиті,
не дають мені права жити.

забудьте про мене..
не зважайте на цю тінь..
рясніють вени..
пролинає біль..

та це лиш наснилось..
що вени самі розірвали шкіру..
це не сталось..
а подруга колишня мене втопила...

цікаво - до чого тут це..
за що мені це..
за кого я чую це все..
не забуду ніколи те все...

забудьте мене...
бо все мине..
лиш я лишусь..
і смертю зів"юсь..

надобраніч, світанок..
мені час йти...
на роботі знову ранок..
час писати статті...

надобраніч, світанок..
мій час настав.
хтось здійнявся на ганок,
і дзвінок впав... .. .

надобраніч, світанок...