Я сипала сіль на рани долі,
І краплі крові падали на дно...
І бігли вовки в пошуках волі
Але куди їм бігти - забули давно...

Приходять хвилини меланхолії.. Години. Дні. Місяці... Вони приносять з собою найчастіше одну єдину думку. Бажання волі і... Бажання померти. Смерть – єдині двері з неволі. Життя не варто сприймати надто серйозно, однаково з нього ніхто живим не вибереться. Крутяться фрази в моїй голові. А потім коли буря закінчується, вони просто осідають на дні.... І будь-який подих, навіть найменший, зможе знову їх підняти і... Вони будуть кружляти в повітрі. Наближаючи травень (??). Дивлячись на те, як помирають люди, сотні тисячі людей.... Мимоволі думаєш про те, що тебе це не мине. Що посеред дороги до мрії, коли залишиться всього один крок, шлях закінчиться. І ніхто тебе не запитає, чи може ти ще хочеш пожити, щоб закінчити розпочату справу?.. Люди помирають... Від катастроф, аварій, своїх або чужих рук... Хтось цього прагне, а хтось ні. Але ніхто їх не питає... Вони помирають. В кожного були свої мрії, бажання, цілі... І в один момент все припинилося.