В колонках играет - Маврик – линия судьбы

В її нездорову голову завжди лізли божевільні думки. Від останньої такої думки виступили краплинки сліз... Вона потягулася рукою до тарілки з шоколадним печивом... Давно, вже вона його не смакувала, все боялася стати вдвічі ширшою. Але тепер було пох. Тепер життя не мало сенсу. Тепер все на світі стало абсурдним. Тепер хотілося звільнення від тягаря абсурдного життя. Вона кинула печиво. Тремтячи почала шукати щось гостре. Знайшла. Звичайний кухонний ніж, а не банальну бритву. Чорна ручка, блискуче металеве лезо... Вона знала яким способом розрізати вени, так, щоб вже не врятували...
Вона знала що вона нікому не потрібна в цьому абсурдному світі, що всі слова, почуття, вчинки – безглуздий абсурд. Що цей світ немає ніякого значення для неї, так само, як і вона не має значення для цього світу. Вона усвідомлювала всю абсурдність людського існування. Вона могла б спокійно жити, як і всі, не говорячи нікому про те, що знає. Якби тільки її найбільше бажання не стало найбільшим абсурдом. Ціль її життя стала для неї абсурдом життя. Життя стало абсурдом. Вона не хотіла такого життя Тому вирішила позбавитися його. Найпростішим способом...
Вона протестувала. Але усвідомлювала, що нічого змінити не може.
Багато крові,трохи чорних сліз, Глибока рана, смертельний поріз.... І ще одна смерть.
Світ залишився таким, як і був. Нічого, абсолютно нічого не змінилося в його абсурдності.

«Якщо життю не надати мети, то воно стане абсурдним» А. Камю
Вона надала життю ціль. Тільки сама ціль, як і життя було одним суцільним абсурдом.

[показать]