В колонках играет - Кипелов - Пророк
Настроение сейчас - Дивно так...

Вчора мене мало не збила машина.... От і почалося...
А що, якби...
А що якби водій збив мене?? На смерть. Мене б не було в живих. Хтось би за мною плакав? Навіщо? Через рік життя було б тим самим, тільки без мене... Ніхто б і не згадав... Єдиною річ, яка б нагадувала про моє недовге перебування в цьому світі була могилка, десь на краю Личакова, і рюкзак з надписом «Ария», хоча, його мабуть викинули б, разом з дисками...
А якщо б водій збив мене?? Покалічив. Я б залишилася калікою на все життя. Я б стала сильнішою. Філософом, генієм... Але я б ніколи більше не знала земного щастя... А кому це треба? Я б лежала собі прикута до ліжка, і писала свій восьмий роман, гладячи лівою рукою кішку. І ніхто біля мене б не сидів. Я була сама. Сильна.... І нещасна.
А якщо б водій збив мене?? Трошки покалічив. Багато операцій, ще більше грошей, довгий процес реабілітації. Можливо, я б навіть жила, як і раніше. Але я б зрозуміла деякі важливі речі в цьому світі, яких наразі не розумію...

Згадалося, як лежала в лікарні рік тому. Люди, яких я вважала найближчими друзями, навіть не подумали прийти, навіть не подзвонили... Їм вистачало того, що вони мої друзі? Ідіоти. Приходили лише знайомі, ті, яким я приділяла не надто багато свого часу. Але вони весь час пам*ятали про мене. Сиділи годинами і щось розповідали. Дивно так...
Я все менше розумію цей світ...